У Києві відбулася XV Всеукраїнська конференція з питань самоорганізації населення, яка об’єднала представників Верховної Ради України, органів виконавчої та місцевої влади, органів самоорганізації населення (ОСН), громадських організацій та експертного середовища. До роботи учасники конференції долучилися як офлайн, так і дистанційно.
У центрі уваги були зміни, які відбулися з органами самоорганізації населення за роки децентралізації та повномасштабної війни, їхня роль у стійкості й відновленні громад, а також необхідність оновлення законодавчої рамки. Учасники говорили про досвід ОСН у різних громадах, нові функції, які вони перебрали після 2022 року, моделі співпраці з органами місцевого самоврядування та законопроєкт №15165, покликаний оновити чинне законодавство.
Конференцію провела Асоціація самоорганізації населення спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
ОСН як продовження децентралізації
Відкриваючи конференцію, голова профільного Комітету Верховної Ради України Олена Шуляк нагадала про три напрями, над якими парламент працював у сфері розвитку місцевої демократії: законодавство про публічні консультації, розширення інструментів участі жителів у місцевому самоврядуванні та оновлення законодавства про органи самоорганізації населення. Два перші напрями вже отримали законодавче продовження, тому логічним наступним кроком має стати ухвалення нової редакції закону про ОСН.
Олена Шуляк наголосила, що законопроєкт №15165 залишається одним із важливих законодавчих завдань, зокрема у контексті європейської інтеграції України. Водночас дискусія навколо ОСН, за її словами, неминуче стосується не лише участі жителів, а й реальних повноважень та ресурсів.
«Мені здається, що ОСНи все одно трошки заходять на це поле, де є повноваження, де є вплив, де є гроші, де є ресурси. І це абсолютно нормально. Сильна місцева влада завжди буде готова ділитися і повноваженнями, і ресурсами, тому що чим сильніші ОСНи, тим сильнішою буде і місцева влада, і громада, і місцеве самоврядування».
Окремо вона звернула увагу на необхідність залучати ОСН до стратегічного планування розвитку громад, а також до питань цивільного захисту. Саме на рівні окремого мікрорайону чи населеного пункту найкраще видно локальні потреби, від проблем із доступністю укриттів до інших безпекових ризиків.
Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», також пов’язав значення самоорганізації з особливими умовами, в яких сьогодні функціонує українська демократія. Воєнний стан обмежує частину звичних демократичних процесів, однак саме тому особливого значення набувають ті форми участі та горизонтальної взаємодії, які можуть повноцінно працювати навіть зараз.
«Саме оця обмежена демократія воєнного часу вимагає від нас використання всього того, що може працювати навіть у цих умовах. І тим більше цінною є оця форма, про яку ми сьогодні будемо говорити. Це, можливо, найбільш деполітизована форма такої представницької діяльності, але вона дуже важлива, бо стосується низового, фундаментального рівня, на якому стоїть будь-яка жива демократія. Це люди, які виявляють активність, ініціативність, самоорганізовуються для того, щоб вирішувати певні спільні справи».
За його словами, одним із феноменів, які особливо виразно проявила повномасштабна війна, стала здатність українців до горизонтальної взаємодії, довіри та спільних дій. Саме ці зв’язки допомагають громадам переживати кризові періоди. Олександр Сушко також провів межу між ОСН та іншими формами самоорганізації. Якщо, наприклад, ОСББ насамперед зосереджені на спільному управлінні будинком, то потенціал органів самоорганізації значно ширший.
«Органи самоорганізації мають потенційно ширшу роль, більш глибоку, всеохопну, демократичну роль, і вони покликані вирішувати дуже широке коло питань громади низового рівня. І саме тому на них покладається зараз більше надії».
Окремо він наголосив на важливості ухвалення оновленого законодавства про ОСН. Сильною стороною підготовленого законопроєкту Олександр Сушко назвав залучення до його розроблення зацікавлених сторін, експертного та громадського середовища. Саме це, на його думку, створює підстави для його публічної підтримки.
Навіщо державі органи самоорганізації населення
Під час першої панелі «Сильна локальна демократія для європейської України: навіщо державі органи самоорганізації населення?» учасники говорили про місце ОСН у системі місцевої демократії після децентралізації.
Народна депутатка України Таміла Ташева наголосила, що ОСН дозволяють жителям безпосередньо працювати з проблемами найнижчого, локального рівня, які не завжди одразу помітні органам місцевого самоврядування.
«ОСНи — це дійсно дуже важливий інструмент, який дає можливість жителям безпосередньо брати участь у вирішенні локальних, низових проблем, їх виявляти і потім підіймати на рівень вище для того, щоб вирішувати. Жителі щодня бачать ті проблеми, які органи місцевого самоврядування можуть не одразу ідентифікувати».
На її переконання, ОСН не конкурують із місцевим самоврядуванням, а посилюють його. Окремим напрямом вона назвала можливу роль органів самоорганізації після деокупації територій: люди, які раніше працювали в ОСН, зберігають знання про свої громади і можуть долучитися до їхнього відновлення.
Радниця Міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Тетяна Стефюк наголосила, що за 25 років змінилися і сама країна, і система місцевого самоврядування.
«Ми маємо створити таку модель, де держава не просто дозволяє людям самоорганізовуватись, а створює умови для самоорганізації. ОСНи точно мають бути партнером місцевого самоврядування».
Серед важливих питань вона також назвала фінансове забезпечення, адже коли частина завдань передається на рівень ОСН, разом із ними мають передаватися і ресурси для їх виконання.
Практичний погляд представив керівник ОСН «Комітет мікрорайону “Березняки-Тельбін”» Валерій Гуманенко. Він наголосив на двох особливостях ОСН: це постійно діючий орган і він об’єднує людей за територією проживання, а не за політичними уподобаннями.
«Люди на місцях бачать більш практичні питання, і вони не просто приходять на якісь громадські слухання та одноразово висловлюють свою думку. Вони напрацьовують ці кейси, працюють разом і дивляться, яке найкраще рішення запропонувати органам місцевого самоврядування».
Директор програми «Демократія та належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження» Олексій Орловський нагадав і про історію розвитку руху ОСН. Перша всеукраїнська конференція відбулася ще у 2005 році в Одесі, а частина її учасників продовжує працювати з темою і сьогодні. Він наголосив, що оновлення законодавства має не послабити, а посилити статус ОСН як представницьких органів жителів конкретної території.
Війна як стрес-тест для самоорганізації
Після першої панелі експерт ВГО «Асоціація самоорганізації населення» Андрій Крупник представив презентацію «ОСН в умовах війни: нові ролі, практики та потреба в оновленні законодавства».
Її ключова теза: війна не змінила природу ОСН — вона виразніше показала, чому вони потрібні громаді.
За 25 років від ухвалення чинного Закону України «Про органи самоорганізації населення» змінилася сама система громад. Децентралізація, укрупнення територій, старостинські округи, внутрішнє переміщення населення, цифрові комунікації, а після 2022 року безпека, цивільний захист і стійкість громад створили зовсім інші умови для діяльності ОСН. Повномасштабне вторгнення стало перевіркою того, чи існує у громаді вже сформована мережа довіри, комунікації та взаємодопомоги.
До традиційної роботи з благоустроєм і зверненнями жителів додалися гуманітарна допомога, підтримка внутрішньо переміщених осіб, людей старшого віку та людей з інвалідністю, допомога ЗСУ і територіальній обороні, громадська безпека, інформування та цивільний захист. Один із головних висновків презентації:
«Стійкість неможливо створити в день кризи. Її треба формувати заздалегідь».
Досвід різних громад показа, що там, де мережі ОСН, взаємодія з місцевою владою та соціальні зв’язки формувалися роками, вони стали ресурсом громади і під час війни. Там, де система була втрачена або не сформувалася, відновити її миттєво значно складніше.
Що ОСН роблять під час війни: досвід громад
Наступну панель конференції присвятили безпосередньо практиці. Її учасниками стали представники ОСН, громадських організацій та місцевого самоврядування з Одеси, Миколаєва, Донеччини, Ніжина, Дніпропетровщини та Вінниці. У центрі дискусії були чотири питання: які функції ОСН взяли на себе після 2022 року, де вони найбільш ефективно працюють як посередники між жителями та місцевою владою, що сьогодні не працює у законодавстві та які практики громад варто закріпити нормативно.
Керівниця комітету мікрорайону «Пересипський» в Одесі Антоніна Наконечна розповіла, як роль ОСН змінювалася під час криз. У період пандемії представники ОСН допомагали самотнім людям старшого віку отримувати медичну допомогу, знаходили продукти і ліки. Після початку повномасштабного вторгнення чимало молодших жителів виїхали, тоді як маломобільні та літні люди часто залишалися самі.
«І знову органи самоорганізації підставили своє плече. Вони їх знайшли — кожного, в кожній квартирі, у приватному секторі, в кожній домівці».
Крім допомоги жителям, одеські ОСН долучилися до підтримки військових та співпраці з благодійними фондами.
Інший бік самоорганізації показав член правління Фонду розвитку міста Миколаєва Михайло Золотухін. У Миколаєві ОСН традиційно працювали з системними інфраструктурними питаннями, такими як каналізація, благоустрійй, розвиткок окремих мікрорайонів. Сьогодні до цього додається участь у планах відновлення, містобудівній документації, питаннях зеленого відновлення та безпеки. За його словами, якщо локальна проблема має системний характер, одного звернення недостатньо.
«Потрібно входити в плани відновлення, в оновлення стратегії, у проєктування, у технічну документацію. Система може боротися системою».
Такий підхід вимагає від ОСН не лише активності, а й компетентності, експертної підтримки та вміння користуватися інструментами місцевої демократії.
Новий закон: які зміни очікують ОСН
Значна частина конференції була присвячена законопроєкту №15165 та тому, які накопичені за роки практичні проблеми він має вирішити. Серед запропонованих змін експерти наголошують на спрощенні процедури створення ОСН. Замість двох окремих зборів ключові рішення щодо створення органу та його персонального складу пропонується ухвалювати в межах однієї процедури. Також мають з’явитися чіткі строки для дій органів місцевого самоврядування, щоб ініціатива жителів не могла залишатися без відповіді протягом місяців або років.
Інша важлива зміна — це можливість гнучкіше визначати та змінювати територію діяльності ОСН, відповідно до реальної забудови, кількості населення та потреб жителів. Окремий блок стосується взаємодії ОСН із місцевою владою на договірній основі. Якщо ОСН отримує певні завдання, сторони мають заздалегідь визначити, що саме він робитиме, які ресурси та майно отримає і як оцінюватиметься результат. Важливою є також інституційна безперервність, тому зміна персонального складу ОСН не повинна означати автоматичне припинення самого органу.
Водночас учасники конференції наголошували, що ухвалення №15165 не вирішить абсолютно всіх питань. У презентації Андрія Крупника це сформульовано так: «Прийняття законопроєкту №15165 — це не крапка, а кома». Після цього залишатимуться питання цифровізації, дистанційної участі, особливостей роботи ОСН на окупованих та деокупованих територіях, взаємодії в умовах військових адміністрацій та участі у відновленні.
ОСН як ресурс стійкості та відновлення громад
За результатами дискусій учасники конференції фактично окреслили ширшу роль органів самоорганізації населення у громадах. У мирний час вони допомагають жителям об’єднуватися навколо проблем своєї території та впливати на місцеві рішення. Під час війни сформовані мережі взаємодії стають ресурсом стійкості, допомоги та безпеки. А під час відновлення ОСН можуть стати одним із механізмів, через який жителі братимуть участь у визначенні майбутнього своїх територій та контролі за процесами відбудови.
Саме тому сьогодні йдеться не лише про оновлення окремого закону. Йдеться про те, щоб закріпити в системі місцевого самоврядування роль інституту, який працює найближче до людей і дозволяє рішенням спускатися туди, де вони безпосередньо впливають на життя жителів, на рівень села, мікрорайону, вулиці чи будинку.
Ознайомитись з матеріалами конференції.