Впроваджена в 2020 році адміністративно-територіальна реформа, а також запровадження принципів децентралізації для усіх новостворених громад поставило перед місцевим самоврядуванням багато нових викликів. Перше – це зміна підходів до фінансування різних сфер з місцевого бюджету, а наступне – громада як орган першого контакту місцевих мешканців здатна забезпечити якісне середовища проживання та вирішення повсякденних проблем.
Перед місцевим самоврядуванням загострилися завдання вирішення забезпечення функціонування місцевої інфраструктури, закладів та установ, утримання місцевих об’єктів культурного, історичного та природно-заповідного фонду, запобігання шкідливому впливу на довкілля.
Питання захисту довкілля у баченні місцевого самоврядування виявляється у впровадженні проєктів очистки стоків, системного збору та поводження з твердими побутовими відходами, запобіганню забруднення поверхневих та підземних вод, відтворенні зелених насаджень, проте місцеве самоврядування немає достатньо важелів реагувати на порушення чи виниклі негативні прояви впливу на природне середовище підприємствами, індивідуальними господарствами чи фізичними особами.
Та чи існують інструменти, які б дозволили громадам ефективно здійснювати управління та контроль у даній сфері? На практиці громади часто стикаються із порушеннями природоохоронного законодавства, на які не мають можливості оперативно вплинути чи запобігти. Серед існуючих інструментів громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища є: звернення громадян до Держекоінспекції щодо порушень природоохоронного законодавства, діяльність громадських інспекторів та можливість залучення штатних екологів у діяльності ОТГ.
Механізм звернень громадян до Держекоінспекції щодо порушень природоохоронного законодавства передбачає чітке формулювання норм природоохоронного законодавства, котрі були порушені, що вимагає ґрунтовних знань в даній сфері, а також таке звернення не може бути анонімним, що в певних випадках може загрожувати небезпекою переслідувань зі сторони порушників. Також цей метод не є достатньо оперативним, а в разі, якщо в результаті позапланової перевірки інспекторам Держекоінспекції не вдасться виявити заявленого порушення, то ініціатор такої перевірки буде зобов’язаний оплатити адміністративний штраф. До прикладу, в листопаді 2020р. було зафіксовано Державною екологічною інспекцією звернення громадянина (громадян), на предмет порушення правил поводження з відходами Колективним підприємством «Миколаївська міжгосподарська шляхо – будівельна дільниця No 38», яке веде свою діяльність з видобутку будівельного піску. В результаті позапланової перевірки Держекоінспекцією даного порушення не було зафіксовано оскільки перевірка проходить після попередження та ймовірним порушникам достатньо часу для вжиття превентивних заходів.
Новостворені громади мали б вводити до переліку штатних працівників посаду еколога. Це дозволило б залучити осіб із знаннями та досвідом у сфері охорони природи, однак щодо повноважень, то вони залишаються на тому ж рівні, що й решти громадян. Окрім того, не усі громади можуть у своїх бюджетах дозволити оплачувати таку посаду.
Саме тому варто також проаналізувати ще один важливий інструмент залучення громадськості до вирішення проблемних питань охорони природи, яким є громадські інспектори з охорони довкілля*. Відповідно до «Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля», їх діяльність організовують Держекоінспекція України та її територіальні органи.
Основними повноваженнями та обов’язками громадських інспекторів є:
- участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;
- проведення перевірок і складання протоколів про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подання їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення порушників до відповідальності;
- надання допомоги органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням.
Саме екологи об’єднаних громад чудово підходять на роль громадських інспекторів. Також цю функцію можуть виконувати старости, представники екологічних організацій чи інші особи, які відповідатимуть кваліфікаціям.
Під час реалізації проекту «Сприяння практичній реалізації стратегічного планування у сфері охорони довкілля в Тростянецькій ОТГ Львівської області», що реалізовувався Центром громадської адвокатури та Агенцією розвитку та співробітництва за підтримки Європейського союзу та Міжнародного фонду «Відродження» було детальніше проаналізовано механізми застосування громадами на практиці такого інструменту громадського контролю як громадські інспектори. Експертами було виявлено ряд аспектів, що не дозволяють використовувати цей інструмент ефективно в масштабах окремої громади та у відповідності до законодавства щодо централізації.
Такими обмеженнями зокрема є те, що окремий громадський інспектор може вести свою діяльність виключно в певній сфері охорони природи та не може обмежитися діяльністю в межах певної територіальної громади. Громадські інспектори є чудовою можливістю посилити ефективність роботи громадських активістів, які на постійній основі та професійно займаються природоохоронною діяльністю в межах певного регіону України.
Інструмент громадського інспектора є волонтерською діяльністю осіб, які мають досвід роботи у сфері охорони довкілля, при чому діяльність повинна бути планованою та може проводитися у віддалених точках області, а витрати з цим пов’язані, покриваються самостійно.
У ході консультацій, з представниками органів місцевого самоврядування, держнагляду та науковців, проведених в рамках дослідження екологічного законодавства в сфері видобутку корисних копалин*, що проводилося Агенцією розвитку та співробітництва за підтримки МФ «Відродження», цей інструмент називався важливим, проте підкреслювалася відсутність положення про діяльність екологів ОТГ чи посадових інструкцій, практики та наявного досвіду щодо кола повноважень та їх застосування для якісного впровадження зазначеного інструменту.
Найбільшою перевагою, яка є у цього механізму – це можливість миттєво реагувати на виявлене порушення, чого немає у повноваженнях жодного з інших структур охорони довкілля.
Отже, використання інструменту громадського інспектора в територіальній громаді може стати ефективним важелем миттєвого реагування на порушення екологічного законодавства за умови коригування норм законодавства щодо його застосування відповідно до нових реалій децентралізації повноважень.
___________________
*) Дослідження “Охорона природи у сфері видобутку корисних копалин в Україні: нормативні аспекти та практика застосування”. 2020р. О. Хауляк, Є. Іванов, Н. Блажко, О. Полуніна, Я. Хауляк