Сергій Карелін, експерт відділу бюджетної політики ГО «Центр політичних студій та аналітики»
Явище глобалізації, яке з’явилось на основі неоліберальної ідеології, призвело до зменшення ролі керівництва національних держав, щодо впливу на свої національні політики. Держави приймають закони щодо лібералізації ринків, зменшення участі держави в національній економіці.
В наднаціональних об’єднаннях країна стає більше «адвокатом» своєї політики та державних інтересів. Глобалізація знищує традиційний уклад життя. З появою великих транснаціональних корпорацій та переходом до нової індустріалізації, змінюється підхід до виробництва та агрокультури.
Таким чином, кількість людей, які працювали на землі і були традиційними фермерами, зменшується. Люди переїжджають до міст. З’являється явище урбанізації, проходить велике та неконтрольоване зростання міст. Виникають великі передмістя з бідним населенням, яке потребує покращення життя та інтеграції до громади.
Так сталося і у Бразилії. Порту-Алегрі зросло на 30%. Настала хаотична окупація міського простору. З центру міста мешканці депортуються до віддалених районів. Починається політичне напруження. Люди розуміючи, що їх проблеми не вирішуються, починають об’єднуватись в Асоціації громад, які пізніше стають соціальними інституціями. В даних організаціях починають, випрацьовуватись свої правила та з’являються нові лідери.
В рамках, авторитаризму який панував в той час у місті, виникають протестні рухи і Асоціації громад об’єднуються з церквами, профсоюзами та іншими громадськими об’єднаннями, створюючи популярні організації нового типу. У контексті авторитаризму і централізації рішень ці низові організації більше звільняються від політичного тиску і протиставляють себе проти нього. Петиції, і події, які повторюються протягом багатьох років, розвивають традиції боротьби. Союзи між сусідніми мікрогромадами, в результаті створення «Народних Рад» або «Регіональних Союзів», стають повноцінними гравцями на міському пейзажі.
Політична криза у Порту-Алегрі досягнула свого піку у 1988 році. Ліві виграли на муніципальних виборах. Робітнича партія запропонувала ідеї модернізації міста, популярні серед мешканців. Але ідеї були без підґрунтя. І основні питання, яким чином зробити модернізацію, залишились без відповідей. Як передати владу до організованого робочого класу? Як створити нові інституції? Як налагодити зв’язок мешканців з муніципальною радою?
Ліві, після перемоги почали проводити пленарні засідання місцевої ради за широкої участі громадськості. Мешканці бідних районів приходили до депутатів вимагати інвестиції, в яких вони відчували потребу протягом десятиліть. Але вони стикнулися з відсутністю ресурсів у муніципалітету і знайшли компроміс щодо реформування місцевих податків, в результаті складних переговорів з місцевою радою. На протязі наступних двох років громадська участь значно стихла. З 1992 року практичний вплив на інвестиційну політику почав відчуватись, створюючи враження, що обранці виконують свої обіцянки. Рекламні компанії «з вуст в уста», «Прозорість» муніципалітету відіграли важливу роль в успішності цього нового процесу участі.
На цьому тлі виникає новий інструмент впливу та контролю від громадськості – «Бюджет Участі». Бюджет участі, або партисипативний бюджет – це процес, за допомогою якого населення визначає призначення муніципальних ресурсів, в загальній частині або у всіх інвестиціях. Убіратан де Соуза, колишній голова «Робітничої партії» в Порту-Алегрі, визначає його, як «процес прямої демократії добровільний та універсальний, за допомогою якого громадськість може обговорювати та визначати бюджет і муніципальну політику. Бюджет участі поєднує пряму демократію та представницьку».
Місцевою радою був, прийнятий бюджетний регламент, який регулярно змінювався та прокрашувався. Згідно регламенту, раз на 6-8 місяців, проводилися територіальні та тематичні наради, де разом з громадськістю обговорювався інвестиційний план. Політики представляли досягнення минулого року, поточного року, і визначали суми на які можуть розраховувати мешканці міста.
Делегати для засідань обирались на місцевих зборах громадян. Враховуючи, що представники у колегію «Бюджету розвитку» обираються один на десять учасників зборів. Таким чином від 1 до 10 відсотків населення інтегроване у процес прийняття рішення. На протязі років активність змінюється циклічно. З плином часу, об’єднуються делегати тематичних та територіальних нарад, які визначають пріоритет на майбутній рік, з депутатами міської ради або без них, залежно від контексту та потреб. Ці делегати, у свою чергу, обирають двох територіальних консультантів, які в сукупності утворюють Раду «Бюджету Участі», відповідальну за розробку бюджетної матриці.
В результаті засідань Ради «БУ» обсяг коштів, згідно інвестиційного плану, розподіляється на основі пріоритетів між районами, тематизується, та перевіряється муніципалітетом, щодо відповідності технічним умовам. Це один з фундаментальних моментів розробки матриці бюджетного процесу.
Іноді, в залежності від бюджетних обмежень, території повинні поступатися один одному. Наприкінці цього кроку Рада «БУ» підсумовує свою пропозицію бюджету на наступний рік, він обговорюється з депутатами міської ради та виконавчими органами міста, які розробляють інвестиційний план. Останнім кроком, план переходить до міської ради на затвердження і потім публікується та розповсюджується, також прописуються інструменти контролю його реалізації. Створюються групи моніторингу реалізації інвестиційного плану, які складаються з представників муніципалітету, громадськості та технічних представників.
Рада «БУ» також створює положення, в якому регламентуються правила «Бюджету Участі»: кількість пленарних засідань, система прийняття рішень, теми і критерії для розподілу вільних коштів. Але також щорічно оцінюється і регулюється положення «БУ» рішенням Ради «БУ». Якщо нові правила, будуть використовуватись для організації бюджету наступного року.
Типовий бюджетний процес участі виглядає так:
Після впровадження практики Бюджету Участі Порту-Алегрі окрім вдосконалення інфраструктури отримало:
- Зменшило політичного напруження в громаді.
- Покращення культури сплати податків мешканцями міста.
- Обізнаність громадян з питань використання бюджетних коштів.
- Добровільну участь у реалізації проектів громадянами, як власний внесок.
- Економію адміністративних витрат.
- Зменшило корупцію, завдяки більшої активності громади.
- Створило нову громадянську культуру:
- Навчання громадян основам теорії місцевих фінансів.
- Мешканці Порту-Алегрі, стали більш активними та долучилися до вирішення суспільних проблем.
- Вибори делегатів та територіальних консультантів розглядається, як важливий елемент успіху у «Бюджету Участі».
- Створення руху демократизації політики шляхом:
- Участі жінок у нарадах (51%), які як правило виключені зі світу політики.
- Збільшення участі середнього класу у розв’язані місцевих проблем.