Верховна Рада України прийняла 9 лютого 2017 року у другому читанні та у цілому один із вкрай необхідних Законів не лише у процесі проведення реформ та децентралізації, а й для вироблення принципово нового підходу до організації служби в органах місцевого самоврядування. Це – Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Аналізуючи доступний підготовлений до другого читання текст законопроекту № 2489, аналітична група Асоціації сприяння самоорганізації населення здійснила аналіз основних концептуальних змін в законодавчому регулюванні служби в органах місцевого самоврядування. Визначені можливі виклики та завдання для органів публічної влади усіх рівнів та громадськості у зв’язку із прийняттям нового Закону та необхідністю його впровадження у життя.
10 концептуальних змін організаційно-правових умов роботи службовців місцевого самоврядування
- Визначена термінологія
У порівнянні із Законом «Про службу в органах місцевого самоврядування» 2001 року, який не містив визначення термінів, прийнятий закон містить перелік основних термінів та їхнє визначення. Серед нових термінів – це «безпосередній керівник», «професійна компетентність», «функції з обслуговування».
Визначення ключових термінів на рівні профільного Закону має позитивно впливати на подальшу практику його застосування у сфері служби в органах місцевого самоврядування. Адже це є запорукою адекватного розуміння та застосування норм Закону, усунення колізій. Чітко визначені терміни мають безпосередній вплив і на формування підзаконних нормативно-правових актів і практику втілення реформ.
- Доповнено принципи служби в органах місцевого самоврядування
Принципи закладають фундамент належного функціонування будь-якої системи. Служба в органах місцевого самоврядування з 2017 доповнена, наприклад, таким принципом, як патріотизм, який визначається як «відданість та вірне служіння Українському народові. Цей принцип – на третьому місці у переліку після верховенства права та законності.
До нових принципів, які прописані окремо, також слід віднести наступні.
Ефективність – раціональне і результативне використання ресурсів для здійснення функцій і повноважень місцевого самоврядування.
Одним із засобів реалізацію цього принципу є щорічне оцінювання результатів діяльності службовців місцевого самоврядування. За бездоганну та ефективну службу в органах місцевого самоврядування, за особливі заслуги до службовців місцевого самоврядування можуть застосовуватися різні заохочення, передбачені у Законі.
Стабільність – призначення службовців місцевого самоврядування безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу службовців місцевого самоврядування від зміни керівників органів місцевого самоврядування.
Політична неупередженість –недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення службовця місцевого самоврядування, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків.
Принцип політичної неупередженості деталізований у тексті Закону. Наприклад, службовець місцевого самоврядування не має права бути членом політичної партії, якщо він займає посаду І категорії (керуючий справами виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; керуючий справами виконавчого апарату районної, обласної ради; керуючий справами секретаріату (апарату) Київської, Севастопольської міської ради; керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів сільської, селищної, міської, районної у місті ради та їх заступники).
Очевидно, що запровадження нових принципів зумовлено процесами реформування місцевого самоврядування та новими завданнями, які постають перед органами місцевого самоврядування та Україною загалом.
Дотримання принципів служби в органах місцевого самоврядування значною мірою буде залежати від прийняття необхідних підзаконних нормативно-правових актів, що спрямовані на реалізацію даного Закону. Наприклад:
– Положення про службу персоналу в органі місцевого самоврядування, яке розробляється на основі Типового положення про службу персоналу в органі місцевого самоврядування, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (далі – Національним агентством України з питань державної служби, Нацдержслужбою);
– Порядок проведення конкурсу, який розробляється на основі Типового порядку проведення конкурсу на зайняття вакантних посад службовців місцевого самоврядування, затвердженого Нацдержслужбою;
– Порядок оцінювання результатів службової діяльності службовців місцевого самоврядування, який розробляється на основі Типового порядку оцінювання результатів службової діяльності службовців місцевого самоврядування, затвердженого Нацдержслужбою;
– Положення про преміювання службовців місцевого самоврядування розробляється з урахуванням Типового положення про преміювання службовців місцевого самоврядування, затвердженого Міністерством соціальної політики України.
– Порядок відкликання службовців місцевого самоврядування із щорічних відпусток та відшкодування їм витрат у зв’язку з таким відкликанням, який розробляється на основі Типового порядку відкликання службовців місцевого самоврядування із щорічних відпусток та відшкодування їм витрат у зв’язку з таким відкликанням, затвердженого Нацдержслужбою.
- Змінені категорії посад
Новим Законом визначено 3 категорії посад службовців місцевого самоврядування. Раніше таких категорій було 7, до яких були включені виборні посадові особи органів місцевого самоврядування. Відповідно до змін, на виборних посадових осіб не поширюються положення щодо поділу посад на категорії та присвоєння рангів службовців місцевого самоврядування.
Такий підхід обрано, щоб розмежувати виборних посадових осіб та службових осіб органів місцевого самоврядування. Виборні посадові особи обіймають посаду на строк, на який їх обрали, а службові особи – це працівники, які вступають на службу на основі проведеного конкурсу та зазвичай безстроково.
- Визначено статус керівника служби в органах місцевого самоврядування
У порівнянні із Законом 2001 року, новий Закон визначає поняття керівника служби. Перелічені його повноваження та завдання. Зокрема, щодо організації конкурсів на зайняття вакантних посад, планування роботи, призначення та звільнення із посад службовців, присвоєння рангів, забезпечення організації підготовки та підвищення рівня професійної компетенції, забезпечення проведення оцінювання результатів службової діяльності, забезпечення здійснення контролю за дотриманням службової дисципліни, розгляд скарг на дії або бездіяльність службовців та ін.
- Передбачена можливість утворення служби персоналу
В органі місцевого самоврядування може утворюватися структурний підрозділ або вводитися посада спеціаліста з питань персоналу.
Положення про службу персоналу в органі місцевого самоврядування, як було зазначено вище, розробляється на основі Типового положення про службу персоналу в органі місцевого самоврядування, яке має бути затверджене найближчим часом Нацдержслужбою. Створення служби персоналу (чи введення посади) в органі місцевого самоврядування залежить від рішення органу місцевого самоврядування щодо її необхідності.
Практика свідчить, що створення і функціонування служб персоналу в органах місцевого самоврядування, де працює значна кількість працівників (службовців), є необхідним. Очевидно, що питання утворення служби персоналу буде актуальним і для об’єднаних територіальних громад. Наприклад, служба (або спеціаліст) з персоналу може сприяти організаційному розвитку органу місцевого самоврядування, добору персоналу та сприяти його професійному розвитку, брати участь у роботі з удосконалення структури органу тощо.
- Визначені основні критерії для вступу на службу
У порівнянні із Законом 2001 року, новий Закон визначає загальні критерії вступу на службу до органу місцевого самоврядування відповідно до трьох визначених категорій. Наприклад, кандидат на зайняття вакантної посади службовця місцевого самоврядування І категорії у виконавчих органах міської (міста обласного, республіканського АРК значення), районної у місті ради та виконавчому апараті районної, обласної ради, секретаріаті (апараті) Київської, Севастопольської міської ради має відповідати таким вимогам:
– вища освіта ступеня магістра;
– загальний досвід роботи, для якої необхідна вища освіта, не менше п’яти років, у тому числі стаж служби в органах місцевого самоврядування на посадах І чи ІІ категорій, державної служби на посадах категорій «А» чи «Б» або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності – не менш як три роки.
А загальною вимогою до кандидата на зайняття вакантної посади службовця місцевого самоврядування ІІІ категорії є лише наявність у нього вищої освіти ступеня молодшого бакалавра.
Спеціальні вимоги до кандидата на зайняття вакантної посади службовця місцевого самоврядування визначаються відповідним суб’єктом призначення з урахуванням вимог законодавства.
- Запроваджено оцінювання результатів службової діяльності
Результати службової діяльності службовців місцевого самоврядування щороку підлягатимуть оцінюванню.Це здійснюватиметься з метою визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо планування проходження служби, виявлення потреби у навчанні, преміювання службовців місцевого самоврядування.
Законопроектом визначено критерії оцінювання та суб’єктів проведення оцінювання у залежності від категорії посади службовця органу місцевого самоврядування.
- Введено критерії для диференціації оплати праці
З метою розмежування умов встановлення посадових окладів службовців місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування поділяються на 5 груп за оплатою праці – відповідно до нового Закону це залежить від рівня органу місцевого самоврядування, статусу населеного пункту, кількості жителів.
Наприклад, у І групі за оплатою праці органів місцевого самоврядування (Київська та Севастопольська міські, обласні ради) мінімальний розмір посадового окладу службовця місцевого самоврядування, який займає посаду ІІІ категорії у цій групі, не може бути меншим двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом. А максимальний розмір посадового окладу службовця місцевого самоврядування, який займає посаду І категорії у цій групі, не може більш як у 5,5 раза перевищувати мінімальний розмір посадового окладу службовця місцевого самоврядування, який займає посаду ІІІ категорії у цій групі.
Приміром, за вищевказаною схемою, службова особа обласної ради, яка не є керівником апарату чи структурного підрозділу (ІІІ категорія), має отримувати оплату праці не менше 6 400 грн (при мінімальній заплаті 3 200 грн), тоді як керуючий справами виконавчого апарату обласної ради (І категорія) може отримувати оплату праці від 6 400 до 35 200 грн.
- Визначено особливості служби виборних посадових осіб
У прийнятому законопроекті окремим розділом визначено: правове регулювання служби в органах місцевого самоврядування виборних посадових осіб місцевого самоврядування; особливості здійснення повноважень з питань служби в органах місцевого самоврядування виборних посадових осіб; захист права на службу в органах місцевого самоврядування; зміст Присяги та порядок її складення; виконання посадових обов’язків відсутньої виборної посадової особи місцевого самоврядування; особливості підвищення рівня професійної компетентності службовця; умови оплати праці виборних посадових осіб місцевого самоврядування.
- Підвищена роль громадськості у новому Законі
Розвиток громадянського суспільства в Україні вплинув на те, що у новому Законі містяться норми, які передбачають можливість участі громадськості, експертного, наукового середовища у роботі та процесах організаційного розвитку органів місцевого самоврядування. Зокрема:
– підвищення рівня професійної компетентності службовців місцевого самоврядування може проводитися шляхом участі у професійних програмах, спеціальних курсах, тематичних семінарах, тренінгах, заходах з обміну досвідом в Україні та за кордоном тощо, які проводяться громадськими об’єднаннями, закордонними та міжнародними організаціями за рахунок коштів таких суб’єктів та коштів міжнародної технічної допомоги;
– до складу комісії, яка проводить конкурс на зайняття вакантної посади службовця місцевого самоврядування (конкурсної комісії) можуть включатися науковці, фахівці, експерти, представники громадських об’єднань, які мають досвід роботи у відповідній сфері, а також представник виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності);
– до складу дисциплінарної комісії можуть включатися науковці, фахівці, експерти, представники громадських об’єднань, які мають досвід служби в органах місцевого самоврядування, державної служби або за юридичним фахом; кількість представників громадських об’єднань у складі дисциплінарної комісії не може становити більше двох осіб.
Окрім цього, новим Законом визначено, що службовець місцевого самоврядування має право на участь у діяльності професійних спілок, інших громадських об’єднань, (крім випадків, визначених законом).
Висновки
Безумовно, новий Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» має здійснити поштовх до зростання рівня якості діяльності органів місцевого самоврядування, що є гіперактуальним особливо у процесі децентралізації влади.
Ключовими завданнями щодо імплементації нового закону у 2017 році мають бути: організаційно-правова деталізація умов діяльності служби в органах місцевого самоврядування шляхом розробки та затвердження необхідних положень, порядків, регламентів діяльності, посадових інструкцій, формування служб (спеціалістів) з питань персоналу, проведення навчань, обмін досвідом, а також виявлення можливих прогалин, недоліків на нормативному та практичному рівнях з метою їх усунення.
До основних викликів на шляху впровадження у життя нового Закону слід віднести: перезавантаження роботи органів місцевого самоврядування, наявність кадрів необхідної кваліфікації, необхідність розробки та приведення у відповідність до Закону підзаконних актів, оплата праці, дотримання принципу політичного нейтралітету та ін.
Новий Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» створює лише фундамент для формування в Україні ефективної та престижної служби в органах місцевого самоврядування. Наступні кроки у цій сфері залежать від державної політики, розроблення та прийняття необхідних підзаконних нормативних актів центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організації обласними, районними радами, головами територіальних громад, депутатами, керівниками структурних підрозділів роботи із запровадження змін, аналітичної, експертної, громадської підтримки на державному та місцевому рівнях.