Громадські ради в Україні: пошук найкращого формату діяльності

 

Вже понад 25 років в Україні існує така інституціалізована форма владно-громадської взаємодії, як громадські ради (ГР), що створюються і діють при органах публічної влади.

Певним стимулом для органів влади щодо запровадження інституту ГР є вимоги, пов’язані із реалізацією Україною курсу на європейську інтеграцію. Оскільки чи не найголовнішою умовою прийняття будь-якої країни до складу «європейської сім’ї» є створення в ній інфраструктури демократичних інституцій та забезпечення належних умов для їхнього сталого функціонування.

Цим вимогам відповідають саме ГР. Адже через них як через форпост громадськості, що діє у безпосередній близькості до влади і в тісному контакті з нею, можна найбільш оперативно і конструктивно вирішувати нагальні питання суспільного значення.

З інституціональної точки зору, ГР можна розглядати як елементи соціальної інфраструктури українського суспільства, головними завданнями яких є захист та реалізація прав і свобод, виявлення, задоволення та узгодження соціальних потреб та інтересів населення.

ГР виконують такі важливі соціальні функції: функцію соціального ініціювання, коли громадськість через ГР може оперативно ініціювати прийняття нового акту чи внесення необхідних змін в уже діючі акти; функцію соціального вартування, завдяки чому громадськість більше захищена від того, що орган влади прийме акт, який завдасть шкоди громаді або її певним соціальним групам; функцію соціального лобіювання, коли в органі влади більш повно представлені та враховані інтереси різних категорій громадян; функцію громадської експертизи, коли громада отримує більш об’єктивну оцінку дій та актів органів влади; функцію «медіаційного майданчику», коли за допомогою ГР мають улагоджуватись соціальні конфлікти з майнових, політичних, національних, конфесійних та інших конфліктів[1].

Корисним є зарубіжний досвід створення і діяльності консультативно-дорадчих органів, де вони є реальною силою і як виразники голосу громадськості забезпечують прозорість роботи державних органів і роблять цю роботу більш ефективною[2].

ГР, в основному, створюються спеціальними декретами, ухвалами або наказами місцевих та національних державних органів. Склад, порядок формування, функції і порядок роботи ГР встановлюється їхніми статутами та регламентами. Члени ради можуть обиратися, призначатися державним органом або ставати членами ради шляхом повідомлення. Деякі ради формуються за змішаним принципом, коли частина членів призначається державними органами, а частина – обирається, як, наприклад, це має місце в Порто-Аллегре, Бразилія.

До речі, ця система формування Ради виявилася настільки ефективною, що її перейняли і адаптували інші країни, такі як Франція (у місті Сен-Дені), Іспанія (у місті Барселоні), Канада (у місті Торонто), Бельгія (у місті Брюсселі)[3]. Поширеною є практика надання можливості для самовисунення будь-яким охочим своєї кандидатури для участі в ГР. Такий порядок передбачається, наприклад, в Пріоритетних радах м. Дейтона, США[4].

За даними українських дослідників, практика залучення громадськості до спільної роботи з органами виконавчої влади розпочалася ще 1993 року[5]. Однією з перших була створена Рада підприємців України при Кабінеті Міністрів України (постанова КМУ від 22 березня 1993 року № 210).

Обов’язкове створення ГР при органах виконавчої влади було започатковане 2004 року. На виконання Указу Президента України від 31.07.2004 № 854 “Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.10.2004 № 1378 “Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики”.

Цим актом уряд вперше нормативно закріпив якісно нові механізми реалізації конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами: проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю та утворення громадських рад при усіх центральних органах виконавчої влади та місцевих, у тому числі районних державних адміністраціях.

Правда, у цьому документі було визначено досить обмежені повноваження ГР, які зводились лише до координації заходів, пов’язаних із створенням умов для проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю. До недоліків цього документа слід віднести й те, що в ньому не було визначено конкретного механізму формування ГР[6].

Процес демократичного створення системи ГР в Україні розпочався після ухвалення урядом постанови від 03.11.2010 № 996[7]. Станом на 01.10.2011 в Україні було сформовано 566 ГР із 608 передбачених, тобто 93%[8].

ГР почали створюватись не тільки при органах виконавчої влади, а й при виконкомах та при міських головах міст, які є обласними центрами. За даними “Індексу публічності” муніципалітетів[9], в 2016 році такі ГР діяли, у Вінниці, Житомирі, Івано-Франківську, Києві, Луцьку, Миколаєві, Сумах, Херсоні, Хмельницькому та Черкасах.

Але на практиці процес становлення системи ГР відбувався в Україні непросто. За оцінками Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ[10], обмеження можливості впливу органів виконавчої влади на процес підготовки установчих зборів з формування ГР часто призводило до прийняття ініціативними групами незаконних рішень через безпідставні відмови у допущенні інститутів громадянського суспільства (ІГС) до участі у зборах, встановлення додаткових критеріїв, порушення процедури проведення зборів та ін.

Частина ІГС виявились не готовими до “саморегулятивного” процесу і делегування до складу ГР саме тих представників, які найбільш фахово представлятимуть інтереси громадськості. В результаті до складу рад обиралися усі присутні на установчих зборах представники ІГС, діяльність яких часто не стосувалася напрямків роботи органів виконавчої влади. Нерідко кількість таких ІГС набагато перевищувала кількість організацій, що мали суспільний авторитет та значний експертний досвід.

Виявилось, що для громадянського суспільства також характерні “рейдерські” процеси, коли пов’язані між собою організації (як в результаті змови, так і через одного засновника, наприклад, всеукраїнські організації та їх територіальні осередки) захоплювали лідерство в ініціативних групах, під час проведення установчих зборів або виборів керівництва рад.

Усе це призводило до дискредитації ГР як кваліфікованих партнерів органів влади.

З іншого боку, цей період становлення ГР надав численні приклади успішної роботи цих консультативно-дорадчих органів, коли навіть при великій кількості членів (до 200) вдавалося налагодити системну, професійну роботу ГР та її комітетів, комісій, робочих груп з відповідними підрозділами органів влади. Тут можна згадати позитивний досвід ГР, що діяли при Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Полтавській облдержадміністраціях, а також ГР при Мінекології, Мінсоцполітики, МВС, МЗС, Мінюсті та деяких інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Корисний досвід діяльності у той період ГР на місцевому рівні знайшов відображення у спільному виданні Одеського інституту соціальних технологій з Одеським обласним відділенням КВУ[11].

Новим поштовхом до активізації руху ГР стало внесення значних змін до Типового положення про ГР (постанова КМУ від 08.04.2015 № 301). Хоча частина цих змін, на наш погляд, негативно вплинули на розвиток цього демократичного інституту.

Зокрема, цими змінами істотно понижено статус ГР: якщо у попередній редакції Типового положення (далі ‒ ТП-2010) ГР мала статус “постійно діючого колегіального виборного консультативно-дорадчого органу”, то в оновленому варіанті Типового положення (ТП-2015) ГР стала “тимчасовим консультативно-дорадчим органом”.

Якщо у ТП-2010 одним із основних завдань ГР було “створення умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами”, то в ТП-2015 – це лише “сприяння реалізації громадянами” цього конституційного права.

Якщо у ТП-2010 одним із основних завдань ГР було здійснення громадського контролю за діяльністю “органів виконавчої влади”, то в ТП-2015 – лише за діяльністю органу, при якому вона утворена.

Звужено і повноваження ГР щодо створення власного Положення: якщо у ТП-2010 Положення про громадську раду “погоджується з органом виконавчої влади, при якому вона утворена, та схвалюється на її засіданні”, то у ТП-2015 Положення про громадську раду вже “розробляється ГР та затверджується органом виконавчої влади”.

У ТП-2015 обмежено коло організацій, представники яких можуть бути обрані до складу ГР, лише тими, які “зареєстровані і провадять діяльність на території України”. У той же час, в ТП-2010 це право було надано й “іншим непідприємницьким товариствам і установам, легалізованим відповідно до законодавства України”.

Крім того, склад претендентів на входження до складу ГР при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади обмежено представниками ІГС, які провадять свою діяльність у сфері, що пов’язана з діяльністю відповідного органу, та в статуті (положенні) яких визначені відповідні цілі і завдання діяльності.

Також заборонено обиратися до складу ГР тим представникам ІГС, які є народними депутатами України, депутатами Верховної Ради АРК та місцевих рад, посадовими особами органів державної влади, органів влади АРК та місцевого самоврядування. У ТП-2010 це обмеження стосувалося лише голови ГР.

ТП-2015 передбачає дострокове припинення діяльності ГР на основі певних причин: коли засідання ГР не проводилися протягом двох кварталів; невиконання ГР без об’єктивних причин більшості заходів, передбачених річним планом її роботи; прийняття відповідного рішення на її засіданні; реорганізації або ліквідації органу. Це – також новації у порівнянні з ТП-2010.

У ТП-2015 виключено норму, згідно якої усі засідання ГР проводяться відкрито. ТП-2015 містить також певне послаблення щодо відвідування засідань ГР її членами. Якщо у ТП-2010 члена ГР могли виключити з її складу за відсутність на двох засіданнях без поважних причин, то встановлена уТП-2015 норма щодо виключення за відсутність без поважних причин “більше ніж два рази підряд” дає можливість деяким недбайливим членам ГР відвідувати її засідання через два на третє.

Разом із тим низка нововведень є, на наш погляд, позитивними і сприятимуть підвищенню ефективності роботи ГР. Маються на увазі такі новації:

– розширено перелік обов’язкових для розгляду органом влади пропозицій ГР за рахунок доповнення їх питаннями, щодо яких цей орган проводить консультації з громадськістю;

– якщо у ТП-2010 повноваження ГР щодо проведення громадської експертизи розповсюджувались лише на нормативно-правові акти та проекти нормативно-правових актів, які розробляє орган влади, при якому створено ГР, то у ТП-2015 ці повноваження розширено і на саму діяльність цього органу;

– повноваження ГР у сфері здійснення громадського контролю розширено за рахунок контролю за забезпеченням прозорості та відкритості діяльності органу влади та доступу до публічної інформації, яка знаходиться у володінні цього органу;

– коло суб’єктів, від яких ГР збирає, узагальнює та подає органу інформацію з пропозиціями щодо вирішення питань, які мають важливе суспільне значення, розширено від “громадських організацій” до “інститутів громадянського суспільства”;

– обов’язковою умовою обрання до складу ГР стала особиста присутність претендента на установчих зборах;

– якщо у ТП-2010 кількісний склад ГР визначався самими установчими зборами без обмежень, то у ТП-2015 для усіх ГР встановлене обмеження у 35 осіб;

– скорочено з двох до одного року (і менше) період діяльності ІГС, за який треба надати інформацію про діяльність цього ІГС;

– істотно збільшено строк на перевірку ініціативною групою документів та уточнення відомостей, поданих ІГС, – з 10 до 30 календарних днів. При цьому передбачена чітка процедура повернення документів ІГС на доопрацювання, оформлення та оприлюднення списку допущених представників ІГС до участі в установчих зборах та встановлені критерії відмови у допуску представників ІГС;

– важливим доповненням порядку проведення установчих зборів ГР є передбачена можливість представити звіт про діяльність ГР попереднього скликання не тільки головою, а й “іншою уповноваженою особою ГР”;

– прогресивною слід вважати і вимогу щодо оприлюднення органом влади протоколу установчих зборів на своєму офіційному веб-сайті та в інший прийнятний спосіб протягом трьох робочих днів з моменту його надходження, як і оприлюднення затвердженого складу ГР ‒ також протягом трьох днів;

– корисним є і встановлене обмеження щодо можливості будь-якою особою очолювати одночасно більш як одну ГР, утворену відповідно до вимог Типового положення;

– на голову ГР та керівника органу влади поширено право ініціювати дострокове засідання ГР;

– на засіданні ГР, яке проводиться за участю представників органу влади в I кварталі кожного року, має обговорюватись звіт про виконання плану роботи ГР за минулий рік та схвалюватись підготовлений нею план на поточний рік; причому річний план роботи ГР та звіт про його виконання оприлюднюються на офіційному веб-сайті органу влади та в інший прийнятний спосіб;

– установчі документи, склад ГР, протоколи засідань, прийняті рішення та інформація про хід їх виконання, а також інші відомості про діяльність ГР в обов’язковому порядку мають розміщуватись на офіційному веб-сайті органу влади в рубриці “Громадська рада”.

Відповідно до оновленого Типового положення, ГР почали створюватись та працювати у більшості регіонів України. Зокрема, станом на 01.08.2018 ГР були створені і діяли при Київській міській державній адміністрації та при 22 ОДА.

У Запорізькій області ГР не створено з 2016 року. У Житомирській області у квітні 2017 року закінчився термін дії ГР, але новий склад ГР досі не сформовано.

Більшість ГР ухвалили свої Регламенти роботи, які крім пунктів щодо порядку виключення зі складу ради тих членів, що не відвідують засідання, містять процедури взаємодії з ОДА, її підрозділами, з ІГС та іншими суб’єктами. Регламентація цих процедур сприяє зміцненню організаційної спроможності ГР та відповідальності їх членів.

В багатьох ГР робота організована на базі діяльності комітетів, комісій, за напрямками та блоками (Київська ОДА). Їх кількість варіюється від 5 (у Вінницькій та Рівненській ГР) до 14 ‒ у Харківській ГР. У складі ГР при Вінницькій ОДА та Київській МДА створені експертні ради.

У Закарпатській ГР дієвим органом є Президія у складі голови, заступників і голів комісій (21 особа).

У ГР при Київській ОДА створена Президія, куди входять керівники шести блоків, Почесний Голова ГР, Регламентний комітет, Лічильна комісія, Секретаріат.

У ГР при Сумській і Тернопільській ОДА створене Правління (11 осіб), куди входять голова ГР, заступники голови ГР, голови комісій.

Аналіз інформації про діяльність ГР, розміщеної на сайтах ОДА та КМДА, а також узагальнення даних, отриманих від регіональних експертів, що проводили дослідження стану реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства у складі Коаліції на чолі із Всеукраїнською асоціацією сприяння самоорганізації населення[12], дозволяє зробити висновок, що найбільш спроможні ГР діють зараз у Вінницькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій областях та при КМДА.

Достатньо дієві ГР функціонують у Волинській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Миколаївській, Харківській, Чернігівській областях, хоча вони не повністю використовують свій потенціал.

Через відсутність конструктивного діалогу недостатньо ефективно працює ГР з Хмельницькою ОДА. Не налагоджена робота через внутрішні конфлікти у ГР в Одеській і Черкаській областях.

За участі керівників ОДА відбуваються засідання ГР у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській (нардеп), Луганській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Херсонській, Миколаївській, Черкаській, Чернігівській областях та в м. Києві (засідання ГР при Рівненській ОДА починається з Гімну та молитви).

Специфічно організована діяльність ГР при Закарпатській ОДА. Засідання ГР, як такі, не проводяться. Збирається або Президія, або комісії. Члени Президії ГР беруть участь у різноманітних заходах, які проводить ОДА відповідно до напрямів своєї діяльності. Ці події представляють як діяльність ГР. Засідання не протоколюються.

Удосконалюючи форми своєї роботи, деякі ГР проводять виїзні засідання. Так, ГР при Кіровоградській ОДА провела виїзне засідання у с. Розумівка Олександрівського району, де було розглянуто питання про збереження урочища Чорний Ворон від вирубки дерев.  ГР при Полтавській ОДА провела виїзне засідання разом із представниками Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА та “Центру розвитку місцевого самоврядування” з питання “Залучення громадськості до процесів прийняття рішень в ОТГ”. ГР у Вінницькій області провела загальні збори спільно з представниками структурних підрозділів ОДА, Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

На сайті Тернопільської ОДА розміщена дієва рубрика “Висвітлення діяльності ГР у ЗМІ”: у травні 2018 року було – 14 публікацій, квітні ‒ 4, березні ‒ 10, лютому – 10.

Аналіз протоколів засідань ГР виявив, що на засіданнях розглядаються актуальні питання реформування освіти та охорони здоров’я, Пенсійної реформи, економічно-соціальний розвиток області, ремонт доріг, питання тарифоутворення, проекти ДФРР, поліпшення співпраці між виконавчою владою та ГР, щодо включення членів Громадської ради до комітетів, комісій та колегій, які діють при ОДА, співпраці ГР зі структурними підрозділами ОДА та ін.

Разом із тим загальними проблемами створення і діяльності ГР в Україні залишаються: низький фаховий рівень членів ГР, а отже брак їх авторитету для органу влади; необов’язковість рішень ГР для органів публічної влади, що веде зазвичай до ігнорування цих рішень; обмеження доступу ГР до офіційних інформаційних джерел, що робить неможливою їхню участь в управлінні; нестача працівників у державних органах для виконання функцій спілкування з громадськістю та їхня необізнаність щодо діалогових форм роботи з громадськістю; неготовність членів ГР узгоджувати між собою позиції на основі компромісу; низька прозорість діяльності самих ГР.

Попри те, що оновлене Типове положення про ГР чітко обмежило чисельний склад ГР 35 особами, в деяких областях з різних причин чисельність ГР перевищує вказану кількість:

  • ГР при Кіровоградській ОДА складається з 37 осіб, оскільки відповідно до Регламенту ГР “якщо деякі особи набирають однакову кількість балів, склад ради збільшується на таку кількість членів”;
  • ГР при Чернігівській ОДА сформована у складі 71 особи. Такий склад ради затверджений розпорядженням ОДА, не зважаючи на висновок юридичного відділу ОДА щодо неправомірності розпорядження, яке не відповідає чинному законодавству. Станом на липень 2018 року склад ГР зменшився до 63 осіб;
  • ГР при Закарпатській ОДА включає 83 представники ІГС.

Такі прецеденти є наслідком відсутності у нормативно-правовій базі механізмів, які унеможливлювали би подібні випадки, а також про недостатній контроль з боку уряду за додержанням ОДА законодавства у цій сфері.

На сайтах більшості ОДА створені відповідні рубрики “Громадська рада”, де розміщена інформація стосовно діяльності ГР. Але чимало рубрик наповнено недостатньо і потребують удосконалення, зокрема:

  • у Волинській ОДА локація рубрики незручна і містить лише інформацію про формування нового складу ГР;
  • у Закарпатській ОДА в рубриці немає протоколів установчих зборів та засідань ГР;
  • у Запорізькій ОДА у відповідній рубриці наявні матеріали лише про ГР минулого скликання, нова ГР не створена;
  • у Київській ОДА інформація знаходиться в рубриці “Консультації з громадськістю” і містить лише розпорядження про створення ГР;
  • у Полтавській ОДА в рубриці є інформація лише про діяльність ГР попереднього скликання; інформація про поточну діяльність ГР ‒ тільки в новинах;
  • у Черкаській ОДА на сайті у зручно розміщеній рубриці інформація неповна. Останній протокол від 21.12.2017; не виділені протоколи установчих зборів, немає розпорядження про затвердження складу ГР;
  • у Київській МДА на сайті є відповідна рубрика, але немає жодного протоколу засідання ГР за 2018 рік.

Планом заходів уряду з реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на 2016-2020 роки в Україні[13], затвердженого розпорядженням КМУ від 10 травня 2018 року[14], передбачено розробити за участю представників інститутів громадянського суспільства та внести в установленому порядку на розгляд КМУ проект постанови КМУ з питань удосконалення механізму формування та організації діяльності ГР при органах виконавчої влади.

У зв’язку із цим рекомендуємо внести чергові зміни і доповнення до постанови КМУ від 03.11.2010 № 996 у частині регулювання створення і діяльності ГР. Зокрема:

  1. Розширити предмет регулювання постанови № 996, передбачивши створення громадських рад також при територіальних підрозділах центральних органів виконавчої влади. Відповідно пропонується громіздку назву Типового положення у чинній постанові № 996 замінити на більш лаконічну: “Типове положення про громадську раду при центральних та місцевих органах виконавчої влади”.
  2. У п. 2 Типового положення слід передбачити, що ГР може ухвалювати регламент своєї діяльності, який деталізує процедурні питання реалізації ГР власних повноважень.
  3. Пропонується наділити ГР правом делегувати своїх уповноважених представників для участі у засіданнях та нарадах, які проводяться органом та його структурними підрозділами.
  4. Пропонується передбачити можливість виключення зі складу ГР представника ІГС у разі неналежного виконання ним функцій члена ГР, припущення ним порушень норм етики і громадського порядку під час засідань ГР та її органів.
  5. Пропонується розглядати окремо установчі та звітно-виборчі збори ГР – залежно від того, чи утворюється ГР при органі влади вперше, чи лише переобирається персональний склад вже створеної ради. Для підготовки звітно-виборчих зборів має утворюватися не ініціативна група, а оргкомітет, який формується за принципом представництва, аналогічним ініціативній групі.
  6. В якості ще однієї новації у Типовому положенні пропонується створення координаційних рад голів ГР, утворених при центральних та місцевих органах виконавчої влади на різних рівнях державного управління, зокрема:

– до складу координаційної ради голів ГР при КМУ, мають увійти голови ГР, утворених при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, а також голови ГР, створених при Раді міністрів АРК, при обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях;

– до складу координаційних рад голів ГР, що створюються при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, мають входити голови ГР, утворених при цих органах, а також голови ГР, утворених при територіальних підрозділах цих органів виконавчої влади;

– до складу координаційних рад голів ГР, що створюються при Раді міністрів АРК, при обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, мають входити голови ГР, утворених при районних державних адміністраціях та при відповідних територіальних підрозділах органів виконавчої влади, а також голови ГР, утворені при органах місцевого самоврядування, що діють на відповідній території.

  1. Треба чітко означити характер взаємовідносин ГР із регіональними Координаційними радами з питань розвитку громадянського суспільства та іншими консультативно-дорадчими органами, що діють при відповідних органах влади. Адже кожний із цих органів повинен мати свою сферу діяльності і своє коло повноважень.
  2. В органах публічної влади, при яких створюються і діють ГР, слід передбачати обов’язкове визначення заступника керівника цього органу, відповідального за взаємодію з громадською радою.

З метою створення належних умов для діяльності ГР та підвищення ефективності їхньої діяльності пропонується:

Кабінету Міністрів України:

  • в Регламенті КМУ та в регламентах інших органів виконавчої влади передбачити, що ці органи під час внесення на розгляд уряду чи місцевої ради проекту нормативного акту (програми, положення), який має важливе суспільне значення, разом з іншими матеріалами повинні подати інформацію про результати обговорення цього проекту з ГР та висловлені нею зауваження, які не були з певних причин враховані;
  • розробити і затвердити механізм реалізації ГР функції громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади;
  • підготувати методичні рекомендації для органів виконавчої влади щодо налагодження ефективної взаємодії з ГР;
  • започаткувати систематичне проведення навчальних семінарів для представників органів влади та голів ГР, що діють при цих органах;
  • проводити всеукраїнські та міжнародні науково-практичні конференції і круглі столи щодо ролі ГР та інших консультативно-дорадчих органів у формуванні та реалізації державної політики;
  • організувати на базі рубрик сайтів органів виконавчої влади “Громадські ради” інформаційні майданчики для обміну досвідом між ГР, створеними при різних органах влади в різних регіонах.

Органам виконавчої влади: здійснювати заходи щодо інформування громадськості про діяльність створених при них ГР, їх популяризацію, підвищення їх авторитету як серед державних службовців, так і серед пересічних громадян, забезпечувати обов’язкове залучення членів ГР до процесу підготовки рішень.

Кількісний склад ГР у тих областях, де він перевищує встановлену норму у 35 осіб, має бути приведений у відповідність із чинним законодавством.

Пропонується наповнювати рубрику “Громадська рада” за такими єдиними для всіх складовими: Установчі документи: положення про ГР, регламент ГР (за наявності), розпорядження про затвердження складу ГР, протокол установчих зборів ГР; Діяльність ГР: плани роботи ГР на кожний рік, щорічні звіти про роботу ГР, протоколи засідань ГР, рішення ГР, порядки денні засідань ГР та її робочих органів, оголошення, анонси подій, новини, повідомлення; Структура та склад ГР: структура ГР, керівний склад ГР, склад робочих органів ГР; Контактні дані ГР[15].

Громадським радам пропонується створити всеукраїнський саморегулюючий координуючий та методичний орган, який має: здійснювати розробку рекомендацій та зразків документів, необхідних для роботи ГР; налагодити співпрацю з ІГС, які не представлені у складі ГР, а також з експертами, науковцями; посилити заходи щодо забезпечення прозорості діяльності ГР через налагодження співпраці зі ЗМІ, ширше висвітлювати роботу рад на сайтах ІГС, представники яких входять до складу ГР.

Створення в Україні системи громадських рад при органах публічної влади дозволить утворити на усіх управлінських рівнях своєрідний каркас, «рештування демократії у будівлі влади», за допомогою яких громадськість отримує можливість дістатися будь-якого поверху влади та підтримувати її у належному стані, користуючись при цьому усіма іншими демократичними інструментами.

Саме ГР як інструменти демократизації можуть бути найбільш ефективними в умовах сучасної трансформації української суспільно-політичної системи, оскільки, з одного боку, дозволяють впорядкувати взаємозв’язки між владою і громадою, а з іншого – завдяки достатньо високому ступеню свободи – забезпечують можливість постійно удосконалювати форми і методи владно-громадської співпраці.

 

КРУПНИК А.С.,

керівник Аналітичного центру – заступник голови ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, кандидат політичних наук, доцент кафедри публічного управління і регіоналістики Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

[1] Громадські ради // Крупник А.С. Енциклопедія державного управління: у 8 томах / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – Т. 1. – К.: НАДУ, 2011. – С. 116. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Encycloped_ vydanniy/902a288d-d8fc-42de-b917-9ebd85e716cb.pdf

[2] Общественные советы как механизм участия общественности в работе государственных органов. Сборник материалов // Межд. центр некоммерч. права, 2004. – 160 с. – С. 4.

[3] Общественные советы как механизм участия общественности в работе государственных органов. Сборник материалов // Межд. центр некоммерч. права, 2004. – 160 с. – С.10.

[4] Общественные советы как механизм участия общественности в работе государственных органов. Сборник материалов // Межд. центр некоммерч. права, 2004. – 160 с. – С. 58

[5] Громадські ради в Україні. Довідник. / Упорядник М. Лациба. – К.: Укр. незалеж. Центр політ. дослідж., 2003. – 232 с.

[6] Влада і суспільство: діалог через громадські ради : монографія / Шайгородський Ю. Ж., Андрійчук Т. С., Дідух А. Я. [та ін.] ; за заг. ред. Шайгородського Ю. Ж. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 148 с. – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/166093/1/Vlada_i_Susp_Dialog_Gromad_Rady.pdf

[7] Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Постанова КМУ від 03.11.2010 № 996. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF

[8] Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні. Доповідь // Національний інститут стратегічних досліджень. – 2012. – С. 23. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/public/File/2012_nauk_an_rozrobku/stan_poz_gp_sus.pdf

[9] https://publicityindex.org/

[10] Н. Окша. Громадські ради: криза демократії чи її розвиток? / Українська правда. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/04/8/6088504/

[11] Громадські ради: створення та організація роботи. Довідково-методичний посібник для членів громадських рад / за заг. ред. А.С. Крупника. – Одеса, 2012. – 326 с. – Режим доступу: http://dep.od.ua/dep/im_article/File/V% 20pomoshch%20deputatam%20i%20sovetam/Gromadski%20rady.pdf

[12] http://oistkp.blogspot.com/2018/08/blog-post.html

[13] Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні: указ Президента України від 26.02.2016 № 68/2016 – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/68/2016

[14] Про затвердження Плану заходів на 2018 рік щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки: розпорядження КМУ від 10 травня 2018 р. № 297-р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/297-2018-%D1%80

[15] http://www.auu.org.ua/media/publications/428/files/Yaro_2017_09_22_10_59_22_395008.pdf

 

Поділитись Постом

Post Comment