У контексті реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, що триває в Україні, особливої актуальності набувають різні проблемні аспекти надання населенню публічних послуг. Вимогою часу є розробка і реалізація узгоджених секторальних реформ, які б сприяли підвищенню якості та ефективності надання цих послуг в умовах децентралізованої моделі управління, яка вибудовується.
У цьому сенсі одним із соціально важливих і водночас особливо чутливих секторів є поховальна справа. Ця сфера, без сумніву, стосується інтересів усього суспільства. Адже кожна людина як біологічна істота має свій життєвий цикл, по завершенню якого вона повинна мати змогу реалізувати гарантоване законом право на поховання тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті.
Наразі в Україні домінує традиційний вид поховання померлих – закопування тіла в землю (або інгумація), в той час як альтернативні способи майже не розвиваються. Нині чимало громад стикнулися з браком вільних земель для поховань, а також низкою інших проблем і «вузьких місць» у законодавстві та практиці поховальної справи,
які потребують якнайшвидшого вирішення чи то усунення.
Однак давно назріла реформа поховальної справи і ритуальних послуг, попри сприятливий контекст децентралізації, поки що перебуває поза політичним порядком денним. До того ж відсутня чітка концепція державної політики в цій сфері та явно бракує уваги до цього питання з боку уряду та парламенту.
Експерти Асоціації сприяння самоорганізації населення дослідили сучасний стран справ у цьому питанні. Ця аналітична записка покликана привернути увагу суспільства, органів державної влади і місцевого самоврядування до основних проблем і «вузьких місць» у сфері поховань в Україні, а також актуалізувати ключові напрями її реформування з урахуванням досвіду зарубіжних країн.
Аналітичну записку підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту
«Реформування поховальної справи в умовах політики децентралізації влади». Аналітична записка відображає
позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження»