На «Школі Молодої Демократії» в Одесі представникам органів місцевого самоврядування(ОМС) та громадських організацій (ГО) розповіли про можливості для взаємодії влади та громадськості. В рамках заходу учасники дізнались, яким чином громадськість може впливати на формування політики на локальному і регіональному рівні, вдалі приклади співпраці влади і локальної громади.
Так, основними рівнями налагодження взаємодії влади та громади є: інформування, консультування та активна участь.
Для співпраці з ОМС громадськість може використовувати такі інструменти, як: петиції, місцеві ініціативи, загальні збори, звернення/запити, органи самоорганізації населення (ОСН), мітинги, громадська експертиза, прийом громадян, публічні обговорення чи громадські слухання. Кожен з цих інструментів не є універсальним та має певні переваги та недоліки.
Родзинкою заходу стало вивчення досвіду Польщі стосовно становлення її адміністративно-територіального устрою, надання публічних послуг та реалізації ефективної локальної політики з використанням прозорих механізмів, що базуються на взаємній участі влади та громадськості.
Основними одиницями адміністративно-територіального поділу Польщі є ґміни, повіти (одиниці місцевого самоврядування) та воєводства (одиниця регіонального самоврядування). Між цими трьома щаблями самоврядування немає відношення організаційної підрядності і залежності: ґміна не підлягає повітові, а повіт самоврядному воєводству. Їх діяльність регулюється такими законодавчими актами: «Закон про введення основного трирівневого територіального поділу держави», «Закон про повітове самоврядування» та «Закон про воєводське самоврядування».
Ґміна є головною одиницею місцевого самоврядування. Вона є юридичною особою, її самостійність підлягає судовій охороні. Устрій ґміни визначається у її статуті. Ґміна може бути сільською, місько-сільською (до її складу входить місто та декілька сіл) та міською. Мешканці ґміни приймають рішення шляхом участі у загальному голосуванні (вибори або місцевий референдум) чи за посередництвом Ради ґміни, яка є її представницьким і контрольним органом. Кількість радних (депутатів) пропорційна кількості мешканців ґміни (від 15 до 45), а їх каденція триває 4 роки.
Одноособовим виконавчим органом є війт (у сільських ґмінах), бурмістр (у місько-сільських ґмінах та менших містах) або президент (у великих міських ґмінах з 100 тис. жителів). Для ефективного виконання публічних завдань ґміни можуть утворювати у своєму складі допоміжні одиниці: солецтва, на чолі з обраним мешканцями села солтисом, або «дзєльніце» зі своєю радою, щоправда з обмеженими повноваженнями, у більших містах. Ґміни у містах на правах повіту виконують усі завдання місцевого самоврядування – ґмінного і повітового, за допомогою одного адміністративного апарату та в рамках одного бюджету.
На другому щаблі місцевого самоврядування знаходиться повіт, що охоплює декілька ґмін, що межують між собою. На відміну від ґміни повіт виконує лише завдання, котрі суто визначені законодавством. Відповідно до принципу субсидіарності повіт виконує ці завдання, котрі не може виконати гміна. Повіт, так само як і ґміна, являється юридичною особою, може відстоювати свої права судовим шляхом. Повіт може делегувати ґміні виконання деяких завдань, а сам виконує багато публічних функцій делегованих державною владою. Все це регулюється законом або відповідними двохсторонніми угодами. Головним органом повіту є Рада повіту (15-29 депутатів), котру обирають його мешканці у безпосередніх виборах. В повіті виконавчий орган колегіальний, його очолює староста.
На регіональному рівні діє дуалістична модель управління – урядова адміністрація, на чолі з воєводою та органи самоврядування на чолі з маршалком воєводства. Це забезпечує унітарність держави та взаємозв’язок регіональної і державної політики. Ця «подвійність» є лише на воєводському рівні. Державні завдання, які необхідно виконати на нижчому рівні, доручаються повітам або ґмінам.
Воєвода, як представник центрального уряду, здійснює нагляд над органами ґміни, повіту і самоврядного воєводства щодо відповідності прийнятих ними юридичних актів до загальнодержавного законодавства. Він також очолює єдину державну адміністрацію у воєводстві. Основним полем діяльності самоврядного воєводства, визначеним на законодавчому рівні, є економічний розвиток, міжнародна економічна співпраця, стимулювання ринкової конкуренції та інновацій. Воєводство несе відповідальність за розвиток регіону в широкому розумінні цього терміну – публічна освіта (в т.ч. ВНЗ), охорона здоров’я, культура, працевлаштування, соціальна допомога.
Воєвода також займається формуванням регіональної політики. Пріоритети міжнародної співпраці воєводства повинні відповідати зовнішньополітичним інтересам держави, тому погоджуються з міністром закордонних справ. Самоврядування у воєводстві здійснює сеймик воєводства (30 або більше депутатів), який обирається у безпосередніх виборах. Виконавчим органом сеймику є Правління воєводства на чолі з маршалком, котрого обирає сеймик. Маршалок здійснює свою владу за допомогою підпорядкованого йому маршалківського управління.
Також, тренер з Польщі розповів про те, як ОМС інформують громадськість про свою діяльність, залучають її до вирішення питань, про молодіжні ради та ще багато цікавого.
Про все це учасникам заходу Олександра Рязанцева, Альона Доля та Ґжеґош Демель розповідали не лише в вигляді лекцій. Організатори підготували велику кількість воркшопів, що дозволили учасникам не тільки краще засвоїти матеріал, випробувавши себе в ролі представника ОМС чи громадськості в тій чи іншій ситуації, а також познайомитись ближче. Окрім цього учасники поділилися власним досвідом співпраці влади та громади.
Проект «Школа Молодої Демократії» є багаторівневим. Локальні тренінги є лише першим етапом. Надалі, учасники проекту мають змогу прийняти участь в навчальному візиті до Польщі та запропонувати свої ідеї реалізації локальних молодіжних ініціатив. 10 найкращих ініціатив, що залучатимуть владу та громаду, отримають можливість реалізації.
Проект «Школа Молодої Демократії» реалізується Фондом християнської культури «Знак» (Польща), ГО Молодіжна Альтернатива (Україна) та СГО Фундація Локальних Ініціатив Донеччини (Україна) у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку МЗС Республіки Польща та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).
Для статті використано фото зі сторінки