На схемі зі структурою об’єднаної територіальної громади, запропонованій Мінрегіоном, система управління громадою вибудована достатньо ефектно.
Центри прийняття рішень – місцевий голова, рада та виконавчий комітет – знаходяться в громаді, навколо якої відбулось об’єднання.
Громади, в яких ліквідовуються органи місцевого самоврядування, обирають старост – представників своїх інтересів. Повсюдно створюються ЦНАПи для покращення якості та доступності надання адміністративних послуг громадянам. Власний дільничний інспектор забезпечує охорону правопорядку в кожному селі та селищі.
Однак, чи достатньо цих інституцій для якісного та адекватного представництва інтересів невеликих громад, які приєднуються до великого центру? На нашу думку, ця структура потребує доповнення.
В громадах, в яких ліквідовується місцева рада, необхідно створити органи самоорганізації населення (ОСНи), які допомагатимуть старостам цих громад представляти інтереси їхніх мешканців.
ОСНи можуть і мають стати важливим елементом системи управління об’єднаною територіальною громадою та доповнити систему представництва інтересів малих громад.
Оскільки зараз ця система представництва в реформованій громаді не є повною, актуальним стає налагодження ефективної співпраці усіх публічних суб’єктів, які представляють інтереси малих громад, – старост, ОСНів та місцевих депутатів, обраних від цих громад.
ОСНи в цій структурі відіграють роль не лише представницького органу, а й інституту громадянського суспільства, формою демократії участі.
Для того, щоб забезпечити таку співпрацю, місцевим радам об’єднаних громад пропонується:
- Сприяти створенню сільських та селищних ОСНів як зі статусом юридичної особи, так і без цього статусу в межах території тих населених пунктів, в яких при об’єднанні була ліквідована рада. Про створення ОСНів може йтися також у населених пунктах, які входили до складу об’єднаних громад, що були створені відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до цієї реформи.
- Практикувати наділення ОСНів, створених в межах території села, селища, де була ліквідована рада, додатковими делегованими повноваженнями і відповідно додатковими ресурсами на здійснення цих повноважень і вирішення проблем своєї громади. Таке право місцевої ради закріплено статтею 15 Закону України «Про органи самоорганізації населення».
- Налагодити ефективну взаємодію старост і ОСНів як складових системи представництва інтересів громад у системі місцевого самоврядування. Ця модель взаємодії може бути прописана в Статуті територіальної громади, Положенні про старосту (які ухвалює місцева рада), а також в Положенні про орган самоорганізації населення (самим ОСНом, можливо, за рекомендацією місцевої ради або її виконкому).
На рівні органів державної влади доцільно:
Верховній Раді України – ухвалити законопроект «Про органи самоорганізації населення» (№ 2466) у новій редакції та «Про загальні збори (конференції) членів територіальної громади за місцем проживання» (№ 2467).
Мінрегіону України – включити ОСНи в структуру управління об’єднаною територіальною громадою та поширювати інформацію про переваги такої моделі; рекомендувати органам місцевого самоврядування створювати ОСНи в громадах, в яких відсутня місцева рада.
На рівні місцевих рад об’єднаних територіальних громад:
Слід сприяти створенню ОСНів в малих громадах, приєднаних до «центру», для створення необхідних умов для представництва та захисту інтересів.
В Положеннях про старост слід прописати механізми взаємодії старост та ОСНів. Ці механізми мають ґрунтуватись на принципах взаємодопомоги у спільній діяльності, спрямованій на покращення життя громади.
В Регламенті виконавчого комітету ради слід внести норму про обов’язкове візування старостою проекту рішення із важливих для громади питань.
ОСНам, створеним в межах громад без ради, необхідно прописати у власних Положеннях механізми взаємодії із старостами цих громад. ОСНам із статусом юридичної особи варто укладати угоди про взаємодію та співпрацю із старостами та обраними від громади депутатами.