Електронні петиції як демократичний механізм взаємодії влади і суспільства нині практикуються у понад 70 державах світу. Україна запровадила його нещодавно – трохи більше року тому. Проте це був прогресивний крок, покликаний сприяти наближенню влади до потреб й інтересів громадян та активнішому включенню останніх у вирішення суспільних проблем. Адже е-петиції є однією з найпростіших форм громадянської участі, що вимагає від самих «учасників» мінімальних зусиль і водночас дозволяє доносити їх вимоги й позиції напряму до тих осіб, від яких залежить прийняття необхідних рішень.

Перший рік функціонування електронних петицій дозволяє побачити, наскільки вони «прижилися» в Україні. При цьому особливо цікавим є місцевий досвід. Адже, з одного боку, ініціювати петиції та домагатися їх втілення в громадах потенційно легше; а з іншого, як свідчить вітчизняна практика, демократичні інструменти, які за задумом і логікою законодавця мали б успішно використовуватися на місцях, насправді на цьому рівні часто не працюють.

У зв’язку з цим сьогодні постають такі важливі питання: якою мірою електронні петиції впроваджені у місцевих громадах та наскільки активно мешканці користуються цим інструментом? Чи впливають е-петиції на процес прийняття та виконання рішень? Та які корективи доцільно внести у механізм подання та розгляду електронних петицій задля підвищення його ефективності на місцевому рівні?

Нижче проаналізовано стан упровадження і перший досвід використання електронних петицій у 22 обласних центрах України. Увага саме до цих міст не випадкова, адже з-поміж усіх громад саме вони володіють найбільшим потенціалом для успішного використання е-петицій, тож їх досвід є показовим.

Часові рамки дослідження охоплюють період із жовтня 2015 року, коли запрацювали перші місцеві петиційні сервіси, до 31 грудня 2016 року.