Кластерний підхід при співробітництві територіальних громад

Анжеліка Чайка,

стажерка ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”

2313371

1. Співробітництво як запорука розвитку суспільства

Запорукою розвитку будь-якого суспільства є співпраця. В рамках партнерських відносин суб’єкти співпраці об’єднують власні ресурси для досягнення поставленої мети. Такий вид взаємодії сторін є ефективним способом розв’язання актуальних проблем, засобом отримання взаємної вигоди та економічного зростання.

Особливо актуальним питання співробітництва є для територіальних громад (далі – ТГ). Завдяки консолідації економічних, фінансових та людських ресурсів органи місцевого самоврядування можуть досягти нового рівня місцевого соціального та економічного розвитку, покращити якість надання послуг і підвищити рівень життя населення.

Співробітництво можливе як в межах одного сектору (урядового, приватного та громадського), так і між різними секторами. Спільна діяльність вказаних секторів є ознакою міжсекторного партнерства.

Особливим видом партнерських відносин та різновидом міжсекторної співпраці є співробітництво у формі кластеру, що являє собою систему взаємопов’язаних підприємств, постачальників, наукових установ, споживачів, органів влади та інших суб’єктів, що співпрацюють для досягнення конкурентоспроможності на місцевому, регіональному та державному рівні.

У цій аналітичній записці наведено результати дослідження питання співробітництва ТГ та оцінено можливість використання кластерного підходу при організації їх співпраці.

2. Співробітництво територіальних громад – дієвий інструмент місцевого розвитку

Останнім часом, в умовах здійснення реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, що розпочалась в Україні у квітні 2014 року, дедалі більшої популярності набуває співробітництво ТГ. В контексті реалізації реформи органам місцевого самоврядування надано законне право співпрацювати на основі об’єднання власних ресурсів для розв’язання спільних проблем місцевого розвитку.

17 червня 2014 року був прийнятий Закон України «Про співробітництво територіальних громад», який визначив організаційно-правові засади співробітництва ТГ, принципи, форми, механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю.

Законом визначено співробітництво ТГ як відносини між двома або більше ТГ, що здійснюються на договірних засадах у визначених цим Законом формах з метою забезпечення соціально-економічного, культурного розвитку територій, підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей, ефективного виконання органами місцевого самоврядування визначених законом повноважень [9].

Таким чином муніципалітети отримали у розпорядження дієвий інструмент, використання якого сприяє забезпеченню спроможності та сталого розвитку ТГ. Варто зазначити, що співробітництво ТГ є досить інноваційним інструментом місцевого розвитку та ефективним механізмом муніципального управління, використання якого набуває все більшого поширення.

Згідно моніторингу процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування, що здійснює Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі – Мінрегіон), станом на 10.05.2019 можливостями співробітництва скористались 1003 ТГ, які уклали близько 400 договорів про співробітництво [2].

Використовуючи реєстр договорів про співробітництво ТГ станом на 15.05.2019, формування та ведення якого здійснюється Мінрегіоном [12], проаналізуємо динаміку застосування ТГ інструменту співробітництва по роках.

рис 1

Рис. 1. Динаміка застосування територіальними громадами інструменту співробітництва по роках

Отже, можна констатувати, що простежується позитивна динаміка збільшення кількості договорів з кожним роком. Тобто, щороку все більше органів місцевого самоврядування долучаються до співробітництва, розуміючи переваги, які надає цей інструмент місцевого розвитку.

Щоб зробити більш ґрунтовні висновки стосовно ефективності співробітництва ТГ, проаналізуємо сфери спільної діяльності органів місцевого самоврядування в рамках цих партнерських відносин.

Співробітництво ТГ може здійснюватись виключно в межах їх повноважень, закріплених в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно, органи місцевого самоврядування можуть здійснювати співробітництво у сферах: соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку; бюджету, фінансів і цін; управління комунальною власністю; житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку; будівництва; освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту; регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища; соціального захисту населення; забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян тощо [8].

Станом на 15.04.2019 органи місцевого самоврядування уклади договори про співробітництво в наступних сферах (табл. 1).

Таблиця 1

Сфери співробітництва територіальних громад

№ з/п Сфери співробітництва територіальних громад К-сть договорів %
1. Житлово-комунальне господарство 90 22,50
2. Надання адміністративних послуг 90 22,50
3. Пожежна безпека, забезпечення правопорядку 43 10,75
4. Освіта 34 8,50
5. Охорона здоров’я 29 7,25
6. Соціальний захист населення 21 5,25
7. Енергозбереження 16 4,00
8. Фізкультура і спорт 15 3,75
9. Туризм 14 3,50
10. Культура 9 2,25
11. Транспорт 8 2,00
12. Інформаційні технології (ІТ) 7 1,75
13. Зберігання архівних документів 6 1,50
14. Соціально-економічний розвиток, планування та облік 4 1,00
15. Охорона навколишнього природного середовища 4 1,00
16. Аграрний і сільський розвиток 4 1,04
17. Повноваження у сфері праці 3 0,75
18. Газопостачання 2 0,50
19. Управління комунальною власністю 1 0,25
Всього 400 100,00

 

90 договорів про співробітництво ТГ (22,5 %) укладено у сфері житлово-комунального господарства. Це партнерські відносини між органами місцевого самоврядування, що стосуються вирішення таких важливих питань, як ремонт доріг, забезпечення населених пунктів централізованим водопостачанням, створення спільних комунальних підприємств для надання якісних житлово-комунальних послуг мешканцям сусідніх громад, будівництво полігону твердих побутових відходів, придбання техніки для прибирання територій населених пунктів, налагодження системи поводження з твердими побутовими відходами, впровадження роздільного збору побутових відходів, інші питання благоустрою населених пунктів.

Поширеним є використання механізму міжмуніципального співробітництва у сфері надання адміністративних послуг. В цій сфері органами місцевого самоврядування укладено також 90 договорів, що становить 22,5 % від їхньої загальної кількості в Україні. Таким чином, невеликі ТГ об’єднали свої зусилля для надання мешканцям якісних адміністративних послуг.

У сфері пожежної безпеки та забезпечення правопорядку муніципалітетами підписано 43 угоди про співпрацю, що складає 10,75 % загальної кількості договорів про співробітництво ТГ. Крім того, партнерські відносини в цьому напрямку містять спільні проекти зі створення центрів безпеки ТГ. До складу центру безпеки може входити пожежна охорона, поліцейська станція та фельдшерський пункт.

У галузі світи органами місцевого самоврядування укладено 34 договори про співробітництво ТГ або 8,5 %. Це партнерство, спрямоване на спільне фінансування навчальних закладів, утворення спільних методичних центрів, дошкільних навчальних закладів, інклюзивно-ресурсних центрів, створення комфортних умов для навчання.

П’ятірку найпоширеніших сфер міжмуніципального співробітництва замикає галузь медицини, де укладено 29 договорів про співробітництво ТГ (7,25 %). Завдяки партнерським відносинам у сфері охорони здоров’я, органам місцевого самоврядування вдалося вирішити такі важливі завдання, як створення спільних центрів первинної медико-санітарної допомоги, спільне фінансування комунальних закладів охорони здоров’я, створення спільних медичних закладів, придбання діагностичного обладнання, санітарних автомобілів, реалізація спільних проектів з реконструкції та ремонту медичних закладів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про співробітництво територіальних громад», співробітництво здійснюється у таких п’яти формах: делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів; реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів; спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної форми власності – інфраструктурних об’єктів; утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ та організацій – спільних інфраструктурних об’єктів; утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для спільного виконання визначених законом повноважень [9].

Проаналізуємо укладені ТГ договори про співробітництво на предмет визначення найпоширеніших форм співробітництва (рис. 2).

рис1

Рис. 2 Кількість укладених територіальними громадами договорів по формам співробітництва

Отже, найпоширенішою формою міжмуніципального співробітництва є реалізація спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів. З огляду на спрощену процедуру укладання договорів про співробітництво ТГ у формі реалізації спільних проектів, що передбачає можливість не застосовувати вимоги, передбачені статтями 5-9 Закону України «Про співробітництво територіальних громад», органи місцевого самоврядування віддають перевагу саме цій формі партнерських відносин.

Найменш поширеними формами міжмуніципальних партнерських відносин є утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ, організацій та утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для спільного виконання визначених законом повноважень. Це пояснюється тим, що використання останніх двох форм організаційно більш складне. У першому випадку передбачається створення нового інфраструктурного об’єкту, а у другому – відокремленого підрозділу у складі відповідного органу місцевого самоврядування.

Таким чином, в результаті аналізу сучасного стану співробітництва ТГ, підтверджено, що співробітництво ТГ надає можливість прискорити місцевий економічний і соціальний розвиток.

3. Об’єднання чи співробітництво? Досвід країн Європи

Розвиток міжмуніципального співробітництва в різних країнах значно відрізняється. Деякі з цих відмінностей пов’язані з культурою, традиціями і закономірностями розвитку певної території.

Наприклад, в державах, що мають досить сильну муніципальну автономію, співробітництво являється єдиним способом для малих населених пунктів ефективно надавати численні послуги мешканцям (Франція). В інших країнах ТГ великі, але їх співпраця відіграє лише обмежену роль (Великобританія) [16, с. 12].

Досить цікавим є приклад міжмуніципального співробітництва у Франції. У ході проведення децентралізації, що передбачає наділення органів місцевого самоврядування численними повноваженнями, ТГ відчули необхідність в об’єднанні власних ресурсів з метою реалізації нових повноважень та надання якісних послуг. Виникнення цієї потреби зумовлено великою кількістю невеликих комун та території країни. У Франції 36 682 комуни, з яких 87 % налічують менше ніж 2 000 жителів. За таких обставин територіальні утворення не мають можливостей самостійно вирішувати питання щодо надання якісних послуг населенню. Таким чином у Франції розпочалося масштабне міжмуніципальне співробітництво, яке виявилося більш гнучким механізмом, у порівнянні з об’єднанням комун. Переважна більшість міжмуніципальних спільнот у Франції належить до публічно-правової структури співробітництва з власним податковим режимом. Партнерські відносини в такому форматі є інтегрованим варіантом територіального співробітництва, оскільки передбачається створення надмуніципального рівня управління [6]. Поширеність такої моделі співробітництва ТГ обумовлена законодавчими вимогами до співпраці. Завдяки цьому у Франції зараз немає комун, які не охоплені міжмуніципальним співробітництвом [11].

На відміну від Франції, польський варіант співробітництва не є настільки інтегрованими, оскільки функціонує за принципами добровільності, рівноправності та не передбачає створення надмуніципальних органів вищого рівня управління.

Проте найбільш формалізованою та найпоширенішою формою співробітництва польських ТГ є створення міжгмінних спілок (синдикатів). Ця правова та організаційна форма співпраці прописана в законі про гмінне самоврядування (статті 64-73) для спільного виконання громадських завдань. Якщо гміна приєдналася до міжмуніципальної спілки, то завдання, яке гміна передає спілці, вже не може бути виконане самостійно [17, с. 97]. Спілка є юридичною собою, що має свій орган управління, виконавчий орган та реєструється в Міністерстві внутрішніх справ і публічної адміністрації [19].

За даними Міністерства внутрішніх справ та публічної адміністрації, станом на 31.03.2019, в Польщі зареєстровано 313 міжмуніципальних спілок. Варто зауважити, що перша міжгмінна спілка зареєстрована ще в 1990 році.

Яскравим прикладом такого співробітництва є створення міжгмінної спілки «Гостково-Непарт» (Великопольське воєводство), зареєстрованої у 2009 році та діючої до сьогодні. Дана спілка утворена за ініціативою гмін Мейська Гурка та Кробя, до складу яких входять села Гостково та Непарт відповідно. Метою співробітництва було делегування окремих повноважень у сфері освіти, зокрема, створення і управління школами та дитячими садками [20].

В Непарті (гміна Кробя) діяла трирічна початкова школа та дитячий садок. Натомість в Госткові (гміна Мейська Гурка) була шестикласна початкова школа. У зв’язку з високими витратами на утримання шкіл та невеликою кількістю учнів, передбачалось ліквідувати ці навчальні заклади в селах та перевозити дітей до шкіл, що знаходяться в містах Мейська Гурка та Кробя, що є адміністративними центрами гмін. За ініціативи батьків та згоди міської влади було вирішено об’єднати дві сільські школи в один шкільний комплекс. Отже, вимога місцевих жителів та безпосередня близькість розташування шкільних будівель сусідніх гмін обумовили створення спільного навчального закладу [14].

Гміни Кробя та Мейська Гурка «прокладали шлях» у цьому питанні, оскільки досі будь-яке співробітництво муніципалітетів у сфері освіти зводилося, перш за все, до міжгмінних угод про надання освітніх послуг. Приклад подібних партнерських відносин, безсумнівно, можна відзначити як хорошу практику у вирішенні проблем малих сільських шкіл і соціального конфлікту, що виник навколо цього питання. Крім того, ця міжмуніципальна співпраця дала змогу впроваджувати рішення, корисні для різних груп інтересів. У статуті спілки було написано, наприклад, що збори (контролюючий орган) також включають батьків і вчителів. Такі відносини стали практичним прикладом безпрецедентного використання ідеї спільного управління в міжмуніципальних відносинах, включаючи найважливішу групу учасників, окрім посадових осіб місцевого самоврядування [17, с. 185-187].

Ще одним прикладом співробітництва гмін, що демонструє комплексний підхід при вирішенні питань, є спілка з п’яти учасників, зареєстрована в гміні Клещув Лодзинського воєводства у 1991 році. Завданнями цього об’єднання визначено: охорона навколишнього середовища, запобігання деградації та спустошення навколишнього середовища внаслідок промислового розвитку, екологічна освіта, управління водними ресурсами, водопостачання, розвиток туризму, скорочення безробіття, підтримка чистоти і порядку. На даний час, спілка є діючою [20]. Тобто це досить довготривалі партнерські відносини, покликані вирішити сукупність питань в обраній сфері співробітництва.

Таким чином, враховуючи тривалий і складний процес об’єднання, у той час як вступ Польщі до Європейського Союзу відкривав муніципалітетам доступ до структурних та інвестиційних фондів Європейського Союзу, фінансування з яких вимагало термінового вирішення проблем місцевого управління, завдяки міжмуніципальному співробітництву Польща зуміла вирішити ряд проблем місцевого значення та розвинути фінансово-економічний потенціал гмін [1, с. 93-94].

Проведемо аналогію між європейськими моделями міжмуніципальної співпраці та українськими формами співробітництва ТГ. За результатами визначення найпоширеніших форм співробітництва (рис. 2) з’ясовано, що найчастіше ТГ використовують такі форми співпраці, як реалізація спільних проектів, спільне фінансування (утримання) підприємств, установ та організацій комунальної форми власності та делегування виконання окремих завдань. Відповідно до реєстру договорів про співробітництво ТГ 388 договорів (тобто 97 %) укладено з використанням перелічених форм. Таким чином, більшість форм співробітництва територіальних громад в Україні належать до слабо формалізованої моделі міжмуніципальних партнерських відносин, що в Європі також базується на договорах та використовується для вирішення короткострокових задач (наприклад, будівництво дороги).

Аналізуючи досвід Франції та Польщі, бачимо, що ці європейські країни тяжіють до більш інтегрованої форми співробітництва. Це досить потужний інструмент, за допомогою якого можна вирішити ряд питань місцевого значення, покращити якість надання послуг, підвищити рівень життя населення. Інтегрована модель співпраці дозволяє комплексно підійти до розв’язання задач, що стоять перед місцевим самоврядуванням. Внаслідок системної взаємодії суб’єктів у певній сфері можна досягти значно кращого результату. Проте в українському законодавстві, що регулює співробітництво територіальних громад, відсутня подібна інтегрована форма співпраці.

В українських умовах проведення реформи місцевого самоврядування, територіальні громади віддають більшу перевагу добровільному об’єднанню, замість рівноправного співробітництва, як самостійних суб’єктів партнерських відносин. Згідно моніторингу процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування, що здійснюється Мінрегіоном, станом на 10.05.2019 в Україні створено 899 об’єднаних територіальних громад [3]. Натомість, станом на 15.05.2019, Мінрегіоном зареєстровано 400 договорів про співробітництво територіальних громад [12].

Обґрунтування цієї ситуації можна знайти в Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 року, відповідно до якої передбачена державна підтримка об’єднаних громад протягом п’яти років після утворення [10]. У статті 15 Закону України «Про співробітництво територіальних громад» визначені способи державного стимулювання та певні характеристики, яким має відповідати організоване співробітництво. Однак Кабінетом Міністрів України досі не розроблений Порядок державного стимулювання співробітництва, передбачений зазначеним Законом.

Крім того, відповідно до ЗУ «Про співробітництво територіальних громад» процес організації співробітництва складається з декількох процедурних етапів, проходження яких займає близько пів року. Тривалість процесу об’єднання ТГ орієнтовно співпадає. Проаналізувавши численні договори про співробітництво ТГ, досить часто помічаємо, що з плином деякого часу після завершення організації співробітництва, ТГ приймають рішення про добровільне об’єднання. Таким чином співробітництво ТГ може функціонувати в якості тимчасових відносин, щоб переконатись у доцільності подальшого об’єднання.

Прикладом, що демонструє вказаний перебіг подій, є співробітництво п’яти ТГ Новосанжарського району Полтавської області (Новосанжарська селищна рада, Зачепилівська, Клюсівська, Малокобелячівська та Судівська сільська ради) щодо створення системи інтегрованого поводження з твердими побутовими відходами. Організовуючи співпрацю, громадам довелось двічі пройти всі процедурні етапи організації співробітництва, уклавши спочатку один договір у формі реалізації спільного проекту (07.06.2016), а потім інший у формі спільного фінансування комунальних підприємств (17.02.2017) для досягнення кінцевої мети співпраці – покращення благоустрою територій населених пунктів. У результаті Новосанжарська селищна рада та Зачепилівська сільська рада вирішили об’єднатись. 29 жовтня 2017 року створено Новосанжарську селищну об’єднану територіальну громаду [12, 4].

Ще одним прикладом такого ходу розвитку подій є співробітництво чотирьох ТГ Ізюмського району Харківської області (Оскільська, Капитолівська, Комарівська, Студенокська сільські ради) у формі реалізації спільного проекту «Спільні зусилля-процвітання громад» (сфера житлово-комунального господарства), які 13 травня 2017 року уклали договір про співробітництво, а 29 жовтня 2017 року утворили Оскільську сільську об’єднану територіальну громаду [12, 5].

Отже, з урахуванням умов сьогодення, українські ТГ тяжіють до об’єднання. Однак співробітництво ТГ є універсальним інструментом місцевого розвитку, що може застосовуватись усіма, без виключення, органами місцевого самоврядування, що мають спільні інтереси. Враховуючи європейський досвід міжмуніципального партнерства, дослідивши український стан співробітництва ТГ, з метою подальшого розвитку цього інструменту, необхідно розглянути можливість використання нового підходу до співробітництва ТГ, що забезпечить більш інтегровану діяльність в певній сфері партнерських відносин.

Розглянемо можливість застосування кластерного підходу при організації співробітництва ТГ, що передбачає розширення кола суб’єктів співробітництва, у тому числі за рахунок залучення до співпраці, крім органів місцевого самоврядування, представників інших секторів.

4. Кластерний підхід при співробітництві територіальних громад

Діяльність будь-якого органу публічної влади має бути, в першу чергу, спрямована на покращення якості життя населення. Саме це має бути головною метою організації співробітництва ТГ.

Цей постулат підтверджується визначенням Світового банку щодо місцевого економічного розвитку, відповідно до якого метою місцевого економічного розвитку є створення економічного потенціалу місцевої території для покращення економічного майбутнього та якості життя населення. Це процес, за допомогою якого органи влади, приватні та неурядові партнери працюють спільно щоб створити кращі умови для економічного зростання та створення робочих місць [18, с. 1].

З огляду на зазначене, варто розглянути й інший вид співробітництва, який дозволяє об’єднати зусилля не лише ТГ та органів управління ними, а й інших зацікавлених суб’єктів (стейкхолдерів) – таких, як приватний сектор, громадські організації, наукові установи – для досягнення спільної мети – економічного зростання. Мова йде про розширення кола суб’єктів співробітництва та використання кластерного підходу до організації партнерських відносин у системі розвитку територій.

Кластер являється економічним поняттям, що досліджується, як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Зокрема, на думку економіста М. Портера, кластер – це група близьких, географічно взаємозалежних компаній і пов’язаних з ними організацій, які спільно діють у певній сфері, характеризуються спільністю напрямків діяльності й взаємодоповнюють один одного. За визначенням провідних науковців, кластер – це системно організована група економічно взаємопов’язаних фірм, постачальників, суміжних галузей і організацій, які виникають у певних районах і країнах з метою отримання конкурентних переваг [7, с. 256]. С. Соколенко визначає кластер, як мережеву промислову групу близьких, географічно взаємопов’язаних компаній та організацій, що співпрацюють з ними, які спільно діють в певному виді бізнесу та характеризуються спільністю напрямків діяльності та взаємодоповненням один одного [13].

Кластеризація економіки досить давно застосовується в країнах Європи. Наприклад, в Уельсі (Великобританія) на початку 80-х років почав формуватись кластер, що об’єднав суб’єктів, функціонуючих в електронній галузі (побутова електроніка, медичне обладнання, телекомунікаційне обладнання, оптоелектроніка). З розвитком цієї галузі в регіоні було створено десятки робочих місць. Широкої популярності це кластер отримав не лише в Уельсі, а й в країнах Європейського Союзу [13, с. 357-358].

В контексті даного дослідження кластерний підхід передбачає розширення кола суб’єктів співробітництва, що досить поширене в Європі. Так, для управління комунальними послугами, інфраструктурними та соціальними об’єктами у більшості випадків органи місцевої влади створюють «функціональні підприємства». Це підприємства, що створені відповідно до публічного чи приватного права. Згідно з приватним правом, це спільна діяльність, орієнтована на отримання прибутку. Однак підприємство знаходиться у власності муніципалітету. Приватні акціонери можуть співпрацювати з органами місцевої влади в рамках державно-приватного партнерства.

Крім того, декілька органів місцевого самоврядування можуть укладати договори з приватною компанією для надання послуг. Це аутсорсинговий механізм міжмуніципального співробітництва, який дуже поширений у Східній Європі. У такому випадку місцеві комунальні послуги часто надаються підприємствами в рамках приватного права [16, с. 13]. Таке рішення може бути доцільним та економічно вигідним. Крім того якість послуг, що надаються приватними підприємствами, може бути значно вищою за якість, яку може забезпечити муніципалітет [15, с. 15]. Існує тенденція до розширення географії таких підприємств з метою надання послуг для більшої кількості мешканців ТГ [16, с. 13].

Наприклад, муніципалітетам необхідно побудувати дорогу. Однак інвестиції на придбання будівельної техніки є занадто високими, навіть у разі об’єднання власних ресурсів. У такому випадку обґрунтованим рішенням буде залучення до будівництва дороги приватної будівельної компанії, яка має необхідну техніку та обладнання [15, с. 15].

Отже, застосування кластерного підходу при організації співробітництва ТГ дозволить запровадити нову галузеву форму співробітництва ТГ, що забезпечить більш інтегровану діяльність в певній сфері співробітництва. Цей вид партнерських відносин має включати комплекс заходів в обраній сфері співробітництва, з виключенням потреби укладання системи угод для досягнення кінцевої мети. Така інтегрована кооперація матеріальних, фінансових та людських ресурсів органів місцевого самоврядування дозволить комплексно підійти до вирішення важливих питань, сприятиме покращенню якості життя населення та забезпеченню сталого розвитку територіальних громад.

Список використаних джерел

  1. Закоморна К. О. Міжмуніципальне співробітництво як напрям конституційної реформи в постсоціалістичних державах-членах Європейського Союзу / К. О. Закоморна // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. – Харків, 2017. – Вип. 33. – С. 90-101. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/13114.
  2. Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://decentralization.gov.ua/mainmonitoring. – Назва з екрана.
  3. Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://decentralization.gov.ua/mainmonitoring. – Назва з екрана.
  4. Новосанжарська селищна об’єднана територіальна громада. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://decentralization.gov.ua/gromada/648. – Назва з екрана.
  5. Оскільська сільська об’єднана територіальна громада. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://decentralization.gov.ua/gromada/1406. – Назва з екрана.
  6. Полтавець В. Д. Міжмуніципальне співробітництво у Франції. Досвід та уроки / В. Д. Полтавець // Державне управління: теорія та практика. – 2013. – № 2. – С. 214-218. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Dutp_2013_2_26.
  7. Портер М. Конкуренция / Майкл Портер. – М. : Изд. дом «Вильямс», 2005. – 608 с.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://alleng.org/d/manag/man122.htm.
  8. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80.
  9. Про співробітництво територіальних громад: Закон України від 17 червня 2014 року № 1508-VII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1508-18.
  10. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80.
  11. Про Францію та подрібненість комун. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.csi.org.ua/atu-1/atu/pro-frantsiyu-ta-podribnenist-komun/. – Назва з екрана.
  12. Реєстр договорів про співробітництво територіальних громад. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/regional-dev/rozvytok-mistsevoho-samovryaduvannya/reyestr/.– Назва з екрана.
  13. Соколенко С. И. Производственные системы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: Укр. контекст / С. И. Соколенко.– К.: Логос, 2002. – 646 с.
  14. Edukacyjny Związek Międzygminny Gostkowo – Niepart w Nieparcie. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ezmgn.pl/. – Назва з екрана.
  15. Inter-municipalcooperation. IntroductionGuidetothe VNG InternationalApproachto a Successful IMC / GerritJanSchep, Stijn W. Schep; VNG International. – TheHague, theNetherlands, 2010. – 49 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vng-international.nl/wp-content/uploads/2015/06/IMC_EN.pdf.
  16. Inter-municipalCooperation. Toolkitmanual / CouncilofEurope. – Strasbourg, 2010. – 105 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://rm.coe.int/1680746ec3.
  17. Kołsut B. Zinstytucjonalizowane sieci współdziałania międzygminnego w Polsce: rozprawa doktorska / Bartłomiej Kołsut; Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu Wydział Nauk Geograficznych i Geologicznych Instytut Geografii Społeczno-Ekonomicznej i Gospodarki Przestrzennej. – Poznań, 2015. – 318 s.
  18. LocalEconomicDevelopment: A PrimerDevelopingAndImplementingLocalEconomicDevelopmentStrategiesAndActionPlans / GwenSwinburn, SorayaGoga, FergusMurphy; TheWorldBank, 2006. – 83 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://siteresources.worldbank.org/INTLED/423069-1099670772921/20738133/led_primer.pdf.
  19. Ustawa z dnia 8 marca 1990 r. o samorządzie gminnym. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19900160095.
  20. Wykaz związków międzygminnych. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.gov.pl/web/mswia/zarejestruj-zmien-statut-lub-wyrejestruj-zwiazek-miedzygminny-zwiazek-powiatow-zwiazek-powiatowo-gminny. – Назва з екрана.

Поділитись Постом

Post Comment