На сьогодні в Україні широкою ходою крокує реформа децентралізації, яка дає змогу вдихнути нові сили в життя селищ. Паралельно із цим обертів набирає інша ініціатива – громадські бюджети. Ми вирішили проаналізувати положення громадських бюджетів всіх обласних центрів України, аби підкреслити ключові тенденції даного механізму прямої демократії.
Бюджет участі – це демократичний процес, який надає можливість кожному громадянину брати участь в розподілі коштів місцевого бюджету через створення проектів для покращення міста та/або голосування за них. Будь-який житель міста може подати проект, пов’язаний з покращенням життя в місті, взяти участь у конкурсі, перемогти в голосуванні і спостерігати за тим, як його проект реалізують в рамках бюджету.
Бразильське диво
Початок своєї історії даний вид процесу бере в бразильському місті Порту-Алегрі. У 80-х роках військова диктатура добігала свого кінця, а до влади прийшла ліва Робітнича партія. Одночасно з приходом до влади партії в 1985 році впроваджується перший в світі бюджет участі (в Україні поширеними назвами є також “партиципаторний” бюджет, “громадський бюджет”). Починалося все із зібрань на рівні мікрорайонів, коли люди збиралися і обговорювали проблеми, які їх турбують. В рамках цих зібрань обиралася ініціативна група, що контролювала процес реалізації потреб. Голосування проводилося із дотриманням доволі складних математичних формул, суть яких зводилася до того, що мікрорайони, які мали меншу кількість мешканців, але брали у голосуванні більш активну участь – отримували більше коштів, ніж великі і пасивні. То був не спосіб активізації мешканців, а комплексна програма, що передбачала певний спосіб керування містом. Ця ідея вписується у дві концепції – прямої демократії і лібералізації, тобто обговорення.
В основі процесу лежить розподіл визначеної долі коштів бюджету безпосередньо мешканцями районів, відповідно до їх потреб. Голос мешканців є обов’язковими до виконання. Другий елемент – бюджет має циклічний характер, тобто проекти розраховані на впровадження протягом одного року, і процедура повторюється щороку. Власне, такий вид бюджету може бути запроваджений у будь-якій установі на будь-якому рівні – на рівні міста, мікрорайону, школи, будинку культури.
Такий підхід призвів до того, що самі мешканці направляли кошти з бюджету на найбільш актуальні проблеми, закриваючи «чорні плями», які могла не бачити або не помічати міська влада.
Світова практика
На сьогодні важко точно сказати, яка кількість міст використовує цю практику. За попередньою оцінкою співробітника Світового банку Тяго Пейшото, цифра досягала понад півтори тисячі міст світу.
Так, наприклад, у Парижі партиципаторний бюджет становить 5% міського бюджету, що дорівнює приблизно 100 млн євро. Голосування проводиться як в письмовій, так і в електронній формі. В Нью-Йорку в 2015 році бюджет участі складав 0,06% від бюджету міста, що дорівнювало 31 млн доларів. Процедура голосування тут має свої особливості. По-перше, голосування проводиться тільки в друкованому вигляді. В основі процесу – виборність делегатів, які представляють проекти, і публічне обговорення. Крім того, голосування проводиться окремо в кожному районі.
В Кьольні бюджет участі реалізується з 2007 року. Вже в перший рік роботи, в процесі взяло участь 11 000 жителів і було відібрано 300 проектів в результаті он-лайн голосування, остаточне рішення щодо їхньої реалізації мала Міська Рада. Громадяни, у яких немає доступу до інтернету, можуть подавати проекти письмово. Бюджет участі на другий рік роботи склав 311 мільйонів з 4 мільярдів євро загального бюджету.
Пілотні проекти бюджету участі в Україні
В Україні вперше бюджет участі було впроваджено в 2015 році в трьох містах: Чернігові, Черкасах та Полтаві.
На старті у Чернігові бюджет участі становив 4,8 млн грн (1% від доходу бюджету міста). Суму поділили 50/50 між великими проектами (до 1,2 млн грн на проект) та малими (до 360 тис. грн на один проект). Після доволі потужної агітаційної кампанії Чернігівська міська рада отримала 73 проекти, з яких 56 відповідали всім поставленим в положенні вимогам. Слід зазначити, що голосування проводилося винятково у письмовій формі. Однак участь у голосуванні взяли трохи більше 11,5 тисяч мешканців міста, а це лише 4% населення Чернігова.
В Черкасах бюджет участі закріплено в цільовій програмі на 2017-2019 роки, в рамках якої щороку планується виділяти по 5 млн грн. При цьому кошторис одного проекту не має перевищувати 1 млн грн. Серед особливостей програми – можливість голосування як в електронному вигляді, так і в паперовому. З-поміж 54 проектів було обрано шість.
В Полтаві, як і в Черкасах, вирішили прийняти положення по бюджету участі у вигляді цільової програми на п’ять років: 2016-2020. Від міського бюджету щорічно виділяється 1%. З них на малі проекти – до 300 тис. грн, що становить 60%, і великі – від 300 тис. грн до 1 млн грн – 40%. У 2016 році в бюджеті участі Полтави взяли участь 3633 мешканців міста. Було обрано 19 великих проектів та 34 малих.
Загальноукраїнська практика партиципаторного бюджету
В цілому ж на сьогодні партиципаторний бюджет активно впроваджується в більш ніж 45 містах, 23 з яких – обласні центри. Середньостатистичне положення по бюджетам участі в містах України виглядає наступним чином.
У більшості випадків це положення, які встановлюють процедури бюджету участі. Фінансування для бюджету участі в таких випадках розподіляється щороку з бюджету міста. Але є випадки, хоча й небагато, коли реалізація бюджету участі регулюється цільовою строковою програмою – як у Дніпрі, Харкові, Полтаві, Сєвєродонецьку та Черкасах. В таких містах існує певний ризик, що строк дії програми після її завершення не буде подовжено і, відповідно, не буде забезпечено подальшу реалізацію бюджету участі.
Мінімальна сума бюджету участі становить не менш як 1% від доходів бюджету міста в поточному році. В Києві та Дніпрі допускається можливість співфінансування проекту, якщо його вартість виходить за граничні межі визначеної положенням про «Бюджет участі». Однак автор має визначити окремо заходи проекту, які будуть реалізовуватись за рахунок коштів бюджету міста.
В більшості міст є поділ проектів на великі та малі. При цьому на один малий проект виділяється в середньому 200-250 тис. грн, а на великі – від 250 тис. грн до 1 млн грн. Співвідношення фінансування проектів в рамках одного бюджету становить 60% на малі і 40% – на великі. Також у містах, де є поділ проектів на великі та малі, обов’язковим є збір підписів мешканців міста на підтримку проекту – 25 підписів за малий проект і 50 підписів за великий. Зазначимо, що в Одесі та Харкові для того, аби проект взяв участь у голосуванні, необхідно зібрати 50 підписів. Доволі показовим в цьому плані є Київ, де для малих проектів необхідно набрати 50 голосів, а для великих – 200 голосів відповідно.
Більшість міст обрали для авторів проектів та виборців віковий ценз у 16 років та реєстрацію в місті, де проводиться кампанія. Лише у 8 обласних центрах віковий ценз становить 18 років (Одеса, Дніпро, Житомир, Івано-Франківськ, Луцьк, Хмельницький, Харків та Черкаси). Найменший віковий ценз у Миколаєві, де участь у партиципаторному бюджеті можуть взяти мешканці Миколаєва, які досягли 14 років. Низький віковий ценз допомагає залучити безпосередньо молодь до участі в житті міста.
Доволі цікаву практику впровадили в Одесі та Харкові, де авторами проектів можуть виступати громадські організації та суб’єкти господарювання. Причому в Харкові для громадських організацій встановили квоту у 40%. В цілому позитивний підхід на практиці призводить до того, що в розподілі бюджету участі беруть участь політичні партії, комунальні підприємства, установи та заклади (останні взагалі напряму фінансуються з місцевого бюджету), що протирічить самому принципу бюджету участі – делегувати громадянам частину влади.
Що ж стосується строків голосування, то вони різняться від 10 до 15 днів. Найбільш довгий термін голосування встановили в Харкові – 60 днів. А от встановлення результатів займає від двох до п’яти робочих днів. Крім того, у всіх обласних містах голосування проводиться як в електронному так і в письмовому вигляді.
Регіональні особливості реалізації бюджету участі в містах України
Окремо можна виділити ряд міст, які мають свої неповторні особливості. Так, наприклад, в Києві для того, аби проект було допущено до голосування, необхідно провести публічне обговорення.
В Дніпрі в положенні про «Бюджет участі» чітко визначені сфери, в рамках яких можливо подавати проекти: безпека та громадський порядок, благоустрій та інфраструктура, енергозбереження, культура та туризм, комунальне господарство, навколишнє середовище, освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, спорт та телекомунікації, зв’язок та інформаційні технології.
В Івано-Франківську на початку календарного року є обов’язковим проведення публічних дискусій про пріоритети розвитку міста та визначення проблем – тематики проектів. В Сумах автори проектів можуть звертатися за консультацією стосовно визначення вартості проекту та з інших питань щодо заповнення форми проекту до відповідних виконавчих органів Сумської міської ради.
В 19 обласних центрах відповідно до положень міських рад про бюджет участі мешканці міст мають можливість проголосувати як через електрону систему, так і в пунктах голосування заповнивши відповідний бланк.
Але в Одесі, Ужгороді та Луцьку голосування проводиться винятково в електронній формі, що значно обмежує коло потенційних учасників лише до активних користувачів Інтернету. У харків’ян процедура також винятково електронна, але вони мають вибір між голосуванням через електрону систему, або через термінал в ЦНАПі.
Цікаво, що лише у двох обласних центрах міська влада звернула увагу на права соціально незахищених верств населення. В Миколаєві мешканці міста, які внаслідок фізичних особливостей не мають можливості самостійно заповнити бланк для голосування або особисто проголосувати в пунктах для голосування, мають право скористатись допомогою своїх рідних, близьких та інших осіб, доручивши їм подати заповнений бланк для голосування. При подачі бланку для голосування довіреною особою мають бути пред’явлені паспорт, відповідне посвідчення особи, яка доручила їм подати бланк для голосування. А в Сєвєродонецьку право на участь у голосуванні та подачу проектів мають вимушено переміщені особи.
Також слід зазначити, що в містах, де є поділ проектів на великі та малі, мешканці можуть віддати свій голос за один великий та один малий проект. Однак кияни мають право проголосувати за 5 проектів. Такий підхід більш характерний для міст, де немає поділу проектів на великі та малі, як-то в Одесі, Житомирі, Луцьку та Харкові.
Єдиний обласний центр в якому не прийняли бюджет участі, – Херсон.
Підсумки партиципаторного бюджету в обласних центрах України за 2017 рік
Перші результати впровадження бюджету участі в містах України виглядають наступним чином. За 2017 рік в Дніпрі за два цикли (24 квітня -24 травня та 11 вересня -11 жовтня) було подано 564 проектів, більш ніж 70 тисяч жителів взяли участь у голосуванні.
У 2016 році за два тижні в голосуванні взяли понад 23 тис жителів Львова. Всього було віддано за проекти 27764 голоси. Кожен міг проголосувати за один великий і один малий проект.
У Києві в 2017 році за проекти розвитку міста віддали голоси понад 50 тисяч киян. З-поміж 497 проектів було обрано 62. Цього року (2018 р.) до участі було подано понад 800 проектів, з них 564 пройшли експертизу і були допущені до голосування. Всього проголосувало понад 130 тис жителів Києва.
В Одесі в 2017 році в рамках громадського бюджету були подані 256 проектів, з яких 147 взяли участь у голосуванні. Переможцями визнано 40 проектів на загальну суму 99 млн 518 тис. 891 грн.
В цілому ж у 23 обласних центрах було подано 2479 проектів, з яких обрано 401 завдяки понад 512 тисячам голосів.
Як бачимо, така ініціатива місцевої влади знаходить відгук серед населення і вже принесла перші плоди.
Проект «Впровадження в Україні 10 принципів успішного залучення громадян до процесу прийняття рішень від ОЕСР виконується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» в партнерстві з Регіональними ресурсними центрами з розвитку самоорганізації та місцевої демократії в Луганській, Волинській та Чернігівській областях. Проект спрямовано на підвищення рівня залучення громадян до процесу прийняття рішень на місцевому рівні та збільшення поінформованості населення про практики та можливості залучення до процесу прийняття рішень в чотирьох обласних центрах України.
