Як проходить децентралізація в Україні й на Волині: результати міжрегіонального дослідження

Із 15-ма новоствореними територіальними громадами Волинь увійде в новий 2016 рік. Яким же був процес децентралізації в Україні та Волині зокрема, розповіли у четвер, 15 грудня, на круглому столі автори міжрегіонального дослідження «Участь громадськості у процесах об’єднання та розвитку територіальних громад».

На захід зібралися представники новостворених тергромад Волині та тих, котрі мають намір до об’єднання, працівники органів державної влади, центру зайнятості та громадських організацій. Організував захід Волинський ресурсний центр розвитку місцевої демократії за співпраці із Всеукраїнською асоціацією сприяння самоорганізації населення та підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Представляти дослідження на Волинь приїхав заступник голови Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення, доцент ОРІДУ НАДУ при Президентові України Андрій Крупник. Саме дослідження проводилося у шести областях: Волинській, Дніпропетровській, Львівській, Луганській,  Миколаївській та Одеській. Загалом було досліджено 46 громад.

Досліджуватись три види територіальних громад:

  • ті, що вже об’єдналися (20 громад);
  • ті, що планують об’єднатись (13 громад);
  • ті, що спробували об’єднатись, але зазнали невдачі (13 громад).

Предметом дослідження були локальні нормативно-правові акти, проводились опитування та глибинні інтерв’ю, моніторинг сайтів органів місцевого самоврядування.

Так, було виявлено, що у домінантній частині випадків ініціаторами об’єднання ставали або стають сільські (селищні) голови, а не громада. Рішення про об’єднання найчастіше приймають на загальних зборах громадян. Два основні мотиватори спрацьовували у процесі об’єднання. Це – перспектива отримати більший бюджет та можливість покращити соціальні послуги. В меншій частині мотивація полягала у надії, що до влади прийдуть нові обличчя та сподівання на більш багату громаду.

У результаті глибинних інтерв’ю з учасниками децентралізації, виявили, що основними проблемами та недоліками реформи децентралізації є необізнаність жителів щодо реформи, їх пасивність та  розчарування, низький рівень довіри до влади (про це сказали у 48% випадків). Більшість також сказала, що громадам не вистачає для об’єднань фінансових ресурсів. 41% дав відповідь, що спротиву об’єднанню в нову громаду не було, проте третина все ж визнала, що спротив відчувався. Чверть інтерв’юйованих сказали, що спротив чинився представниками влади громади або району, а 12% сказали, що це були мешканці.

Серед основних причин небажання створювати тергромаду:

  • місцеві посадовці не бажають втрачати повноваження та посади;
  • громадяни зневірені у владі, не поінформовані щодо реформи;
  • громади не можуть визначитись із майбутнім центром ОТГ.

Також опитування показали, що у більшості громад не створені органи самоорганізації населення, проте вони виражають зацікавлення у цьому. Майже 60 відсотків представників ОТГ заявили, що інтереси периферійних громад під час об’єднання враховуються через депутатів та використання інструментів місцевої демократії.

У результаті моніторингу сайтів ОМС та ОТГ виявили, що ці ресурси дуже мало використовуються для популяризації реформи децентралізації та роз’яснення її етапів.

Також дослідження показало, що активна участь громадськості у житті громади падає після їх створення.

Дослідження мало на меті відстежити причини недостатньо успішного просування в Україні реформи місцевого самоврядування. Зокрема, воно обумовлене комплексом об’єктивних і суб’єктивних причин, до яких належить економічна криза, політична нестабільність, неконсолідованість органів публічної влади, непрофесійність чиновників, а також зневіра та пасивність громадськості, яка є головним «споживачем» результатів реформ та мала би бути її рушійною силою.

Головні висновки за результатами дослідження:

  1. Реформа місцевого самоврядування, зокрема, децентралізація публічної влади та об’єднання громад, триває.
  2. Добровільний принцип об’єднання дозволив виявити справжніх лідерів громад та значно активізувати небайдужих мешканців, які побачили у цій реформі реальний вихід із кризового стану їх громад.
  3. Поєднання державної підтримки, лідерської ініціативи очільників громад за участі активу дозволило багатьом ОТГ за короткий час досягти неочікуваних позитивних результатів.

В ході дослідження виявлено чимало проблем:

  1. чинна законодавча база неповно і лише в загальних рисах регламентує участь громадськості  у процесах підготовки і проведення об’єднання ТГ;
  2. законодавчі норми, що регулюють процедури громадських слухань та подання місцевих ініціатив не мають механізмів реалізації;
  3. ніяк не регламентовані процедури громадського контролю за здійсненням органами місцевої влади своїх суспільних завдань;
  4. недосконалим є законодавство щодо створення та діяльності ОСНів;
  5. має місце хибна спроба ідеологів реформи перенести регулювання всіх цих  питань на рівень локальних НПА в умовах, коли ухвалення статутів ТГ не є обов’язковим, а на місцевому рівні немає фахівців.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Верховній Раді України:

  1. Створити комплексне законодавче забезпечення реформи МСВ, зокрема, ухвалити запропоновані КМУ законопроекти щодо удосконалення процедур у сфері добровільного об’єднання громад.
  2. Підвищити статус і незалежність старост, ухваливши зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», розширити їх повноваження та запровадити чіткі механізми їх відповідальності та підзвітності.
  3. Ухвалити законопроекти №І2466 «Про органи самоорганізації населення» та №І2467 «Про загальні збори (конференції) членів територіальної громади за місцем проживання».
  4. Системно долучати громадських експертів, представників регіональних аналітичних центрів до розробки і обговорення в профільному комітеті ВРУ законопроектів з реформи децентралізації.

Місцевим органам влади:

  • Обласним радам, ОДА розробити за участі Офісів реформ та громадських експертів Методичні рекомендації для територіальних громад (як об’єднаних, так і необ’єднаних), а також для районних рад, РДА щодо оптимальної організації та координації процесів підготовки і проведення об’єднання ТГ та їх  подальшого розвитку.  
  • Органам влади обласного та районного рівнів за участі інститутів громадянського суспільства слід організовувати серію навчань, семінарів, тренінгів для службових та посадових осіб ОТГ, місцевих активістів з питань здійснення реформи та  забезпечення доступу до публічної інформації.

Об’єднаним територіальним громадам:

  1. Розробити і прийняти Статут ТГ, регламенти діяльності ради ОТГ та її виконавчих органів, в яких передбачити механізми належного представництва, захисту прав та інтересів мешканців периферійних громад, їх узгодження з інтересами ОТГ.
  2. Чітко прописати у Статуті процедури організації та проведення загальних зборів (конференцій), громадських слухань, подачі місцевих ініціатив, консультативних опитувань.
  3. Передбачити створення в ОТГ інституту Муніципального омбудсмена, процедури розробки Стратегії розвитку ОТГ, моніторингу розвитку населених пунктів у складі ОТГ.
  4. Сприяти створенню ОСНів в периферійних громадах для забезпечення належного представництва інтересів цих громад в діяльності ради ОТГ.
  5. ОТГ при формуванні інституту старост керуватися принципом балансу представництва інтересів периферійних територій і наявних ресурсів.

Територіальним громадам, які планують об‘єднатись:

  1. Проводити на загальних зборах широкі обговорення з місцевим активом та населенням питань об’єднання і подальшого розвитку ТГ.
  2. Вивчати, поширювати серед усіх зацікавлених методичні матеріали щодо впровадження реформи, здійснювати обмін досвідом з ОТГ.
  3. Залучати зовнішніх експертів для обґрунтування об’єднання та аналізу позицій стейкхолдерів, можливих ризиків і перспектив.

Інститутам громадянського суспільства:

  1. Проводити в ТГ і в ОТГ інформування представників місцевої влади та громадських активістів щодо існуючих форм самоорганізації та участі громадськості у процесах прийняття та реалізації рішень.
  2. Надавати консультаційну та методичну допомогу органам та посадовим особам ТГ і ОТГ у розробці локальних НПА, у проведенні консультацій із мешканцями, у виявленні громадської думки щодо проблем та перспектив розвитку громади.
  3. Проводити в громадах навчальні семінари та дистанційне навчання для активістів і працівників органів МСВ з питань налагодження діалогу, участі громадськості у бюджетному процесі, моніторингу якості послуг, включення додаткових ресурсів ТГ у вирішення місцевих проблем.

Керівниця Ресурсного центру Ірина Гайдучик закликала представників громади активно використовувати: громадські слухання, збори громадян, допомагати їм створювати органи самоорганізації населення, адже процес об’єднання громад передбачає не лише об’єднання на папері, а вже у подальшому колективне вирішення своїх найпобутовіших проблем життя, і ніхто крім простих людей це питання не вирішить.

Поділитись Постом

Post Comment