Блогер зі Львову Євген Коваль нещодавно написав “Посібник з покращення світу”. Хоббі Євгена – змінювати простір, в якому він живе. У своєму дописі він роздумує та розповідає про речі, з якими зтикаються більшість людей, небайдужих до місцевих справ, та дає поради, що з цим усім робити.
“Я щиро сподіваюсь, що цей посібник допоможе тим, хто вирішив перейти від платонічної форми нелюбові до вад світу до дії”, пише блогер.
Вступ
Для чого? Чому я?
Це – хороше запитання. Я вже стомився на нього відповідати. Відповідь для кожного своя, і на цю тему мабуть можна написати кілька водянистих томів. Той, хто взявся це читати, скоріш за все вже має відповідь для себе. Якщо дуже коротко – я люблю порядок, і не люблю безлад. Люблю справедливість, і не люблю несправедливість. Люблю безпеку, і не люблю небезпеку. Люблю чистоту, і не люблю бруд. Більшість людей з усім цим згідні, але їх нелюбов – платонічна. Вони бідкаються і критикують безлад, несправедливість, небезпеку, та бруд, але нічого не роблять, щоб цього стало менше. Не розуміючи, що це як щодня просити в Бога виграш в лотерею, не купуючи лотерейні квитки.
Все, що є довкола нас – належить нам. Не абстрактній “владі”, як думає більшість людей, а нам. Кожен з нас є співвласником свого будинку, міста, країни, і світу загалом. Якщо ми зневажаємо свою власність, і не даємо їй ради – природньо знаходиться негідник, який забирає в нас це. Як завжди знайдеться той, хто забере захаращений підвал собі на тій підставі, що там немає господаря. Рейдерство виникає лише там, де власник погано порядкує. Ми не маємо цього допускати. Якщо щодня слідкувати за тим, щоб світ не захаращувався, нам не доведеться раз на десять років виходити на революції з сумнівним результатом, щоб відбити у вкінець знахабнілих негідників захоплений підвал. Щоб згодом знову його засрати, і тим самим привести туди інших негідників ціною тисяч поламаних життів.
Чому “всім все пофіг”?
Людям ніби й хочеться кращого світу довкола, але вони все чекають, що їх врятує Майдан, новий “народний” президент, чи безстрашний польовий командир. Погана новина – цього не буде. Час прокидатись від цього літаргічного сну свідомості.Хороша новина в тому, що ми можемо це змінити самі, причому не приносячи себе в жертву.
Мета цієї розповіді – показати, що змінювати світ довкола – це нескладно, недорого, і приємно, і дати конкретні патерни як це робити. Це не титанічна повна небезпек праця, і не війна. Для того, щоб змінити світ, Вам не доведеться ризикувати життям, пуляючи бруківкою в Беркут, сидіти на палі під палючим сонцем без крему для засмаги, чи страждати у будь-який інший спосіб. Все буде поступовіше, прозаічніше, і в той же час дієвіше. Хоча й фану не бракуватиме. Обіцяю.
Я щиро сподіваюсь, що цей посібник допоможе тим, хто вирішив перейти від платонічної форми нелюбові до вад світу до дії. Його функція – з мінімумом ліричних відступів розповісти про основні методи Покращення, які я особисто вважаю дієвими, і які працюють особисто для мене.
Все, що викладено нижче – є апріорі суб’єктивним, і жодним чином не заперечує інших підходів і технік. Пробуйте. Все, що працює – правильне. Головне – результат.
Де мені шукати проблеми?
Ніде. Це як шукати тему для вірша чи поста в блозі. Ви пишете те, що Вам болить, що Вас хвилює, чим Ви живете. Інакше виходить прісна фальшива мура. Ви будете дивно виглядати, якщо будете “шукати” проблеми штучно. Не забувайте, що Ви – господар, а господар бачить проблеми на своїй території автоматично. На то він і господар. Теми покращень в нас під ногами. Згадайте скільки разів дорогою на роботу Ви подумали “ото срака, скільки це може тривати??”, і замініть щоденні нарікання дією. Ви з дитиною довго стоїте щоб перейти дорогу, бо на переході Вас ніхто не пропускає? Займіться питанням встановлення лежачого полісмена.
Бачите трубу, що тече біля будинку – подзвоніть на гарячу лінію міста. Побачили припаркований на пішохідному переході автомобіль – попросіть власника перепаркуватись (про техніку цих дій буде нижче). Я називаю це явище “хоумінг”.
Кожен виправляє проблеми, які дошкуляють особисто йому.Один приклад з життя. На перехресті Хімічна-Чорновола у Львові не було світлофора. Перейти його було – справжній квест. До того ж квест небезпечний. Скільки ми там стояли, скільки кляли барана, який це придумав. Всі нарікали, а один хлопець з офісу взяв і написав звернення з цього приводу, після чого проблему дуже швидко усунули. У вас немає на це часу? А у Вас є час на безпеку для Вашої родини? На свій душевний спокій? Якщо так, то до праці.
Правило Бойскаута
Правило бойскаута звучить так:
Завжди залишайте місце табору трохи кращим, ніж Ви його знайшли.
Це може здатися дивним, але ключове слово в цій фразі – “трохи”. Маленькі кроки замість масштабних проектів. Щоденні невеличкі добрі справи замість жертовності і героїзму. Якщо щодня робити маленькі справи, світ буде вдосконалюватись постійно. Тому забуваємо фрази: “Тут треба все переробляти”, “Потрібний капітальний ремонт будинку”, “Потрібно вирішувати проблему глобально”, “Ця брама була 150 років тому покрита лаком”, і їм подібні. Велике складається з маленького. В 99% випадків у Вас немає ані грошей, ані часу, ані повноважень, щоб зробити те, про що ви говорите, і тому це просто порожні балачки. Зробіть те, що можете. Не робіть ідеально. Просто зробіть краще, ніж було!Причому спочатку – справи з вищим коефіцієнтом важливість/складність. Якщо у Вас в підвалі потіє труба, і тому там шалена вологість, і труба скоро прорве через іржу – не завалюйте органи влади безнадійними скаргами і вимогами капітального ремонту підвалу. Купіть банку фарби за 30 грн, і шмат теплоізоляції. Просто і недорого. І при цьому надзвичайно важливо, а ефект зберігається на роки.
Одним словом: First things first.
Теорія Розбитих Вікон
Існує наукова теорія, яка доводить, що бруд притягує бруд. Так влаштований світ. Якщо біля будинку хтось кинув сміття – там незабаром виросте сміттєва купа. Якщо у Вас в під’їзді вибили скло – незабаром поб’ють інші. Якийсь “патріот” намалював “Слава Україні” балончиком на стіні будинку – скоро Вам забризкають, а потім і обсцикають, весь будинок. Якщо хтось припаркувався на переході, і йому нічого не сказали – запаркують всі переходи. І тому часто дрібні проблеми не є дрібними. Вони є проблемами в початковій стадії, з яких згодом, якщо їх не виправити, виростуть проблеми великі. Тобто якщо вранці, йдучи на роботу, Ви не підберете папірчик від Снікерса на сходах, то ввечері Вам доведеться піднімати два.
Звідси висновок:
Усувати проблеми потрібно швидко, поки вони не розмножились.
В цієї теорії є і позитивний наслідок. Люди влаштовані так, що звикають не лише до безладу і бруду, але й навпаки – до порядку. Не очікуйте, що вони звикнуть одразу – це вимагає часу. Та якщо Ви, наприклад, почнете якісно прибирати будинок, за деякий час Ви помітите, що плювати на підлогу стали менше. Якщо Ви будете вчасно міняти лампочки – відсутність лампочки почне викликати в людей дискомфорт. Тобто люди стануть більш вибагливими і звиклими до ладу, а не до безладу. Це відбувається автоматично – так працює людський мозок. І цим потрібно користуватись.
Візьми і Зроби
В Україні держава і господарство знаходяться в напівзруйнованому стані. Самі по собі органи влади і господарювання не здатні зробити наші будинки, міста, країну комфортними. Крім того, при владі повно відвертих мародерів, яких ми самі до влади і привели. В толкових людей при владі вистачає сил лише так-сяк підтримувати Систему в стані животіння, забезпечуючи мінімальні умови.
Тому якщо Ви відчуваєте натхнення, маєте трохи часу і грошей – багатохорошого можна робити власноруч, без залучення будь-яких представників влади. Це має багато плюсів – все робиться вдесятеро швидше і втричі дешевше, ніж офіційним шляхом (якщо офіційним шляхом це взагалі робиться). Чому втричі дешевше – бо в такій схемі немає місця відкатам і зловживанням, і непотрібно платити податки. Ви самі купуєте матеріали, самі шукаєте виконавців (якщо вони потрібні), самі контролюєте якість роботи.
Прикладів таких дій – безліч. Наприклад, можна вичистити підвали від бруду, періодично перевірити каналізаційні колодязі в будинку, відновити газон під будинком, чи посадити траву і деревце в тумбу, яку громадяни перетворили на смітник. Тобто все, до чого влада навряд чи долучиться через брак коштів і сил, або те, що не вимагає владних повноважень.
 |
| Реальний приклад Покращення під моїми вікнами. |
“Ну як то буде виглядати?!”
Цей страх присутній в переважної більшості людей. Мені також раніше було страшно, і це був один з факторів, який стримував мене від дій. Як же я буду садити газон перед будинком, виливати пляшку води в палаючу урну, чи збирати підписи за встановлення світлофорів на перехресті? А як на мене дивитимуться інші? Всі ж витріщатимуться на мене як на божевільного, і питатимуться хто я і хто мені таке дозволив. А раптом хтось викличе міліцію?
Страх цілком зрозумілий, і навіть в якомусь сенсі не позбавлений підстав. Але факт полягає в тому, що переважній більшості людей Ви і Ваша робота – абсолютно побоку. Їм просто байдуже. Ви ж не звертаєте багато уваги на двірничку, що прибирає вулицю, чи на зв’язківців, що тягнуть свої дроти? То чому ж мають звертати увагу на Вас? Люди довкола не знають хто Ви – двірник, найнятий робочий, працівник ЖЕКу, просто ідіот, якому немає чого робити, чи свідок Покращення. Я за кілька років привчився взагалі не звертати увагу на людей, коли працюю в публічних місцях. І вони відповідають мені взаємністю!
Як мені знайти спільників?
Самому незручно. “Встидно”, дорого, забагато відповідальності, яку так хочеться з кимось розділити, щоб ні за що не відповідати. Так і проситься класичне рішення – пройтись по квартирам чи кабінетам, агітуючи за свою ідею. Можна і так. Цей підхід я називаю синхронним, і він має всі переваги і недоліки синхронного підходу. Серед недоліків – підготуйтесь до того, що люди розповідатимуть Вам про всі свої проблеми, інших сусідів, інших сусідок, свої багаторічні зусилля по порятунку світу, своїх дітей, і дітей своїх дітей. Деякі будуть висувати свої абсолютно нереальні ідеї, і просити Вас їх реалізувати. А Ви як думали?! Саме так – реалізувати їх маєте Ви. В мене був випадок, коли мені запропонували відчистити шари фарби за півстоліття, і полакувати браму розміром 3.50 на 2.50 (тобто роботи на кілька тижнів безперервної пекельної праці). Ну бо фарбувати таку охуєнну браму “таякбе” не пасує…
Люди будуть просити час подумати, в них не буде грошей, вони попросять Вас зайти ще раз. Люди взагалі влаштовані так, що не схильні миттєво приймати рішення, особливо нав’язані їм ззовні. Їм потрібен таймаут, щоб все зважити і оцінити. І це зрештою правильно. Одним словом, в результаті Ви втратите купу часу і нервів з дуже сумнівним результатом в фіналі. Тому цей підхід я вважаю складним, і таким, що вимагає харизми, здорового нахабства, багато часу і нервів.
Альтернативний варіант – зібрати збори людей, які могли б допомогти Вам, і там все вирішити гуртом. Здавалося б – це ідеальний вихід. Але тут теж є свої проблеми. Перша і головна – на збори ніхто не прийде. Я організовував і був ініціатором організації не одних зборів мешканців, і інших груп людей. І ніколи в житті не бачив на них більше трьох людей зі мною включно. Я організовував збори і серед дуже свідомих людей з усіма освітами і грішми. Я знаю що говорю. Вони не прийдуть. Ті ж, хто прийде – говоритимуть про що завгодно, але тільки не по темі зборів. Кожен згадає хто і в якому сторіччі відібрав в його бабці підвал, що нам винен з 1964 року ЖЕК, та скільки зараз коштує газ. В результаті всі перецапаються між собою, і розійдуться без жодного рішення. Тому про варіант зборів я раджу забути взагалі, і не ускладнювати собі життя.
Моя порада – якщо Вам потрібні руки – йдіть просто до людини, яка може Вам допомогти, і говоріть особисто з нею. Якщо Вам потрібні інвестиції – Ви можете просто зробити те, що планували, а гроші зібрати постфактум. Повірте, ті хто хоче взяти участь – візьме і так. З тих, хто не хоче, Ви гроші все одно не витрусите. Або зусилля на це перевищать суму платежу. Я роблю так завжди, і це не найгірший вибір. Технічно це робиться розклеюванням оголошення в дуже гречній формі з поясненням суті роботи і проханням здати гроші тим, кому сподобався результат. Таким чином в людей є час зрозуміти, все обміркувати, і прийняти свідоме рішення.
Співпраця з владою
Нам не потрібні війни, наша мета не принизити когось, чи довести чиюсь неефективність чи непотрібність. Тому забуваємо про деструктивний тролінг і без того доволі нещасної влади середньої ланки, і допомагаємо їй, роблячи світ краще разом. Це звучить дуже дивно для більшості людей, але насправді ця співпраця може бути досить плідною і корисною, якщо правильно її організувати. В цьому розділі я розповім як це можна зробити.
Спершу – невеличкий лікбез щодо структури міської господарки. Це важливо, бо інакше важко орієнтуватись до кого в яких випадках звертатись. Отже. Якщо у Вас не ОСББ, то Ваш будинок в 99% випадків обслуговує так званий ЖЕК. ЖЕКи не є власниками будинків. Це просто підприємства, що належать місту, і займаються обслуговуванням будинків і прилеглих до них територій. Кожен з нас – власників квартир – має з ними відповідну угоду. Таким чином, все, що всередині будинку, і не у Вас в квартирі – обслуговує ЖЕК. В квартирі часом теж, але в квартиру психічно здорова людина працівника ЖЕКу ніколи не пустить. Сфера відповідальності ЖЕКу закінчується за порогом будинку. Далі починається відповідальність інших комунальних підприємств і виконавчої влади напряму.
Електрощиток внизу чи в підвалі ще належить ОблЕнерго, підвід води до входу в будинок і каналізаційна система належить Водоканалу, газові труби по всьому будинку належать Облгазам (ЖЕК в таку небезпечну сферу слава Богу не пускають, інакше я б вже напевне це не писав).Тротуари, дороги, парки, вулиці – все це належить невідомо кому, але за їх стан відповідає РДА – РайДержАдмінітрація району, на території якого знаходяться ці об’єкти. Над РДА знаходиться міська виконавча влада – мер, заступники, управління по конкретним галузям.
ЖЕКи
Отже. Якщо у Вас в під’їзді згоріла лампа, прорвало трубу, погано прибирають – Вам в ЖЕК. ЖЕКи є найменш ефективними організаціями, і це одна з причин чому будинки знаходяться здебільшого в поганому стані. ЖЕКи мають купу персоналу, з яких половина – прибиральники, 40% менеджерів і клерків, і 10% (зазвичай це 2-3 людини) робочих. В робочих немає абсолютно нічого – ані транспорту ані інструментів ані бажання щось робити. Наприклад, в нас на дільниці є 200+ будинків, які обслуговує один електрик пенсійного віку. В електрика немає навіть велосипеда. Оскільки стелі в центрі дуже високі – можна собі уявити що йому вартує замінити лампочку десь на території. Драбина важить 8-10 кілограм. Пройти львівськими горбами цю відстань з драбиною заради заміни лампочки – задоволення нижче середнього. І тому лампочки не міняють.
В роботі з ЖЕКом потрібно затямити одну річ. Якщо Ви не зафіксували своє звернення на папері в секретарки, і не взяли собі копію – звернення не було. Крапка. Жодної реакції не буде 99%, навіть якщо Вам найголовніший в ЖЕКу начальник пообіцяв і довго довірливо тис Вам руку. Якщо ж Ви звернення зафіксували- цього не було вже з ймовірністю не 99%, а 50%. Якщо Вас торкнеться цей ігнор – ні в якому разі не потрібно сваритись, псуючи собі нерви. Сваритись з представниками ЖЕКу – все одно що тикати ломом в воду. Розвертайтесь, і йдіть на прийом до керівника своєї РДА. Для цього потрібно зайти в приміщення РДА і записатись на прийом. На прийом завжди викличуть керівника ЖЕКу, який сидітиме поруч керівника району з виглядом сина-двійочника. Це неприємно, але після цього до Вас в ЖЕКу ставитимуться більш серйозно, хоч толку з цього все одно буде мало – ЖЕКи працюють настільки жахливо, що мало Вам допоможуть.
Це – найбільш слабка ланка господарки, тому їх доведеться або намагатись примушувати працювати силою, або все робити самим. Ще однією альтернативою є організація ОСББ, але ця тема настільки широка, непроста, і мало мені знайома, що ми не будемо на ній зупинятись.
Усунення дрібних проблем
Проблема в тротуарі на вулиці Дорошенка, треба закопати, вашу мать. Скільки можна?? Я працюю в філармонії з 1969 року, і є народним артистом, в мене дідо воював у Вьєтнамі, і в нас в будинку живе депутат 1,2 скликань.
В дорожному покритті на вулиці Дорошенка навпроти будинку №62 вибито частину бруківки. Це створює небезпеку для автомобілів, особливо в темну пору доби, і загрожує подальшим руйнуванням покриття. Прохання відновити пошкоджену бруківку. Фото додається.
Обов’язково вказуйте коректні контактні дані, тому що Вам з великою ймовірністю дзвонитимуть для уточнення проблеми. Якщо питання термінове (наприклад, прорив труби), звернення краще оформити телефоном гарячої лінії (у Львові це 1580).
Що буде далі? Далі заявка потрапляє на гарячу лінію міста, її розписують на виконавця, і ставлять на контроль диспетчера. А далі стається диво. Ви не повірите, але якщо Ваша заявка реальна, проблему ліквідують протягом тижня. І пришлють Вам на емейл відповідь, що роботи виконані. В це важко повірити, але це – так. За роки я вирішив таким чином дуже багато питань, і стверджую, що це дуже ефективний інструмент для дрібних багів.
Дуже характерний випадок, який добре показує суть цього процесу. Поруч нашого будинку прорвав гідрант. Приїхав Водоканал, розфігачив все довкола якимось огромним трактором, забив в трубу осиковий кілок, і так-сяк закопав. Після того приїхали інші робочі, і замостили бруківку на місці аварії (така процедура). Але за час поки вони приїхали квадратний метр бруківки вже вкрали, бо то є красіва і потрібна в господарстві річ. Півтора роки всі ходили і нарікали на лисину в тротуарі, яка невпинно росла. Якось після роботі за кавою я написав про це електронне звернення, і за тиждень тротуар був як новий. Півтора роки ниття і п’ять хвилин дії…
Більш серйозні питання
Є питання, для яких електронне звернення на гарячу лінію – не найкраща ідея. Це все, що не можна виправити швидко, або щось, що не являє собою явну проблему, а скоріше схоже на побажання щось поліпшити. Наприклад, ремонт дорожнього покриття в дворі, неякісно обрізані дерева на проспекті Шевченка, відсутність пішохідного переходу між парком Культури і Стрийським парком. Для таких питань краще користуватись письмовим зверненням.
Тут є важливий момент. Більшість людей чомусь впевнені, що звернення повинні мати чітку форму і повинні бути складені по стандарту, інакше їх не приймуть. Це не так. Громадяни України подають звернення в органи влади в довільній формі, а між громадянином і державою немає стандартів. Ще раз. Немає стандартів. Стандарти мають документи, які ходять всередині влади. Пишіть як можете. Вимоги ті самі, що для електронного звернення. Лаконічно, чітко, конкретно, грамотно(правда це не всім по силі). Ось класичний приклад звернення:
Інший незрозумілий момент полягає в тому, що люди не знають кому подавати звернення, і куди його нести. Як знайти правильного адресата для Вашого питання? Як доставити адресату Ваше звернення?
В мене хороша новина – пишіть звернення просто на міського голову (тобто мера міста). Заявка буде скерована до відповідальної особи автоматично, згідно “Положення про розмежування повноважень”.
Тобто, Ви пишете звернення, несете його в міський центр обслуговування мешканців (у Львові це Ратуша, вхід з боку вулиці Підвальної). Далі стається ще одне диво, яке рве шаблон людям, що звикли до нашого безладу. За дверима центру не натовп озвірілих прохачів і не менш озвірілих працівників в духоті і бруді. До чого ми всі звикли і як уявляємо собі подібні місця. За дверима – ідеально зремонтоване старовинне приміщення з електронною чергою (як в візових центрах), і непогано навченими працівниками, що приймають звернення. З іграшками для дітей на підвіконнях і зручними сидіннями. Берете талончик в автоматі з тачскріном (!), і чекаєте на появу свого номера на моніторі. Я ніколи не стояв в черзі більше 20 хвилин. Працівник розпитає Вас все що потрібно, і видасть Вам реєстраційну карту звернення. На карті є номер, за яким можна відслідковувати стан звернення в Інтернеті:
Все. Далі Ви чекаєте, і в місячний термін отримуєте відповідь від органу, на який скеровано звернення.
Ще більш серйозні питання
Якщо ж питання вимагає серйозних витрат і робіт – найкраще використати колективне звернення. Для цього ви пишете звичайне звернення, в кінці додаєте фразу “Підписи людей, для яких це проблема, додаються”. Після того розграфлюєте решту листа на чотири колонки ПІБ, Підпис, ПІБ, підпис, і ходите по кабінетах, сусідах, одним словом – серед аудиторії. Особливо легко це працює в офісах – пишете в корпоративний чат, що потрібні підписи за звільнення Патріса Лумумби на ремонт тротуару під офісом, ставите листочки на ресепшні чи кухні, і за два дні маєте сотню підписів.
Чому на ресепшні чи кухні – бо в цих місцях бувають всі співробітники. Якщо листки будуть деінде – зберете вполовину підписів менше, бо бажаючих зробити крок вбік від звичайного маршруту задля ремонту якогось тротуару – обмаль. Жодних паспортних даних, адрес – непотрібно. Підписи потрібні лише для того, щоб влада побачила серйозність проблеми, і скоріше її вирішила. Їх ніхто не перевірятиме. Подається колективне звернення абсолютно так само, як і звичайне, але приймальник зареєструє його як окремий вид звернень – “Колективне Звернення”, і уваги до нього буде більше.
Що робити, якщо представники влади заважають працювати?
Це тонкий момент в житті кожного адепта ПС. Ви знаєте таку примовку – “Не помиляється той, хто нічого не робить”? Так от, в нашій країні в дуже великої кількості державних людей діє обернена формула: “Хто нічого не робить – той ніколи не помиляється”. Якщо нічого не робити – ти не помилишся, і тебе не виграє твій начальник. І тому основою роботи таких людей є нічого не робити самим, і не допускати щоб щось робили інші. Нехай валиться, тільки не рухайте. Чому? Бо формально ці чиновники несуть відповідальність за все, що діється в них на дільниці.
Саме тому їм часто не подобається, що хтось береться ремонтувати старі занедбані брами, стіни, і труби. Просто в ході цієї роботи завжди є ризик, що хтось пожаліється на роботи без дозволів, чи щось станеться, і тоді чиновник отримає на горіхи від керівника. Таким чином, виходить фантастична картина. Якщо фекалії з Ваших унітазів течуть не в Полтву, а в підвал сусіду – це нормально. Якщо у Вас в історичному будинку валиться фасад – це нормально. А от якщо хтось розкопав ці труби, чи найняв майстра пошпаклювати фасад – це погано, бо це спричиняє зайвий клопіт. Якщо у Вас історична брама теліпається на скотчі – це ок, а якщо хтось перевішує і лакує її – це неабияка загроза історичній спадщині. А де відкати дозволи, ліцензії, угоди? Ви що? Тут же в нас законсервований історичний об’єкт. Ми чекаємо поки він впаде сам, а Ви його лагодити? Нє, то не можна. Такая сістєма (С)…
Ці люди будуть приходити до Вас, і тому у Вас повинна бути чітка аргументація За. По-перше, поясніть ситуацію – що робите, як, і запевніть візитерів, що Ви людина свідома, і не накоїте жодного лиха. По-друге, аргументуйте чому Ви робите це самі. “Робота потрібна, а у Вас руки все одно ніколи не дійдуть” – саме ті слова, які зазвичай потрібні. Найчастіше цього буде досить, щоб від Вас відстали. У важких випадках можна пообіцяти підняти це питання до рівня вищого керівництва. В глибині душі чиновники теж розуміють, що вони не в стані підтримувати місто в нормальному стані, і раді допомозі. Просто вони не можуть в цьому зізнатись, і дуже бояться. Одним словом, якщо Ви відчуваєте, що праві – це не проблема.
Покращення Людей
Безконтактний контакт
І тому перша і головна порада, яку можна дати середній людині, що вирішила зайнятись покращенням поведінки людей – до останнього уникайте контакту з цими людьми віч на віч. На мою думку, без спеціальних навичок (а їх в більшості людей немає) це складно, а іноді навіть небезпечно. Але яким чином, скажімо, можна уникнути контакту, і при цьому пояснити людині, що паркуватись на пішохідному переході – погано? В багатьох випадках це можливо. Наприклад, отак:
(Готові документи можна друкувати звідси і звідси).
Якщо згорнути це послання в трубочку, і запхати в ручку лівої двері автомобіля – це прочитає водій. Я роблю це постійно, і ще ніколи не бачив, щоб після якогось авто листівка валялась розірвана на землі. Правда один раз мені подерли машину і очікували ввечері для душевного діалогу, але про співпрацю з міліцією ще буде згодом. З мого досвіду цей метод не поступається ефективністю особистому контакту, і є незрівнянно простішим і безпечнішим у виконанні. До того ж він працює асинхронно – не потрібно чекати на власника авто.
Чому, на мій погляд, цей метод ефективний? По-перше, він не ображає гідності людини. В листівці не написано жодного поганого слова, вона має дружній тон.Образа гідності, і навіть припущення, що людина погана, автоматично ставить її в жорстку опозицію, і провокує конфлікт. А там вже хто сильніший, той і правий. Не у всіх вистачить Сили на протистояння, і не факт, що навіть у випадку Вашої перемоги людина наступний раз не зробить те саме, просто щоб помститись за свою ображену гідність.
По-друге, листівка пояснює людині чому саме її поведінка погана. Люди дуже часто схильні ігнорувати той прикрий факт, що у всіх нас різний “контекст”, і тому те, що очевидно для Вас, може бути зовсім не очевидним для іншого. Я на власному досвіді переконався, що люди часто дійсно і щиро не розуміють чому паркувати машину на пішохідному переході чи на весь тротуар – жахливий вчинок. Для мене це очевидно, але… Людина може не ходити пішки, в неї може не бутишкільного віку дітей, які мають самі переходити вулицю. Можливо, людина виросла в селі, де багато місця, і паркуватись можна де заманеться. Одним словом, Ваш опонент знаходиться в іншій реальності, і тому в поясненні має бути не просто пунктПДР, чи ще чогось, а прості і зрозумілі аргументи Чому так робити не можна.
По-третє, листівка апелює до найкращих якостей в людині, і б’є в десятку. Навіть найгірший злочинець любить свою маму і дітей, і згадка про них у повідомленні має подіяти.
І нарешті, навіть якщо Ви нарвались на неадеквата, йому просто немає з ким сваритись. З листівкою не посваришся. Хіба можна помститись їй, витерши нею дупу, але ж там шкідливий тонер.
Способів безконтактного впливу може бути безліч. Просто потрібно подумати. На таксистів добре діє дзвінок в службу таксі, до якої машина належить. Просите передати номеру такому-то переїхати з перехрестя чи тротуару. Передають! Одного вечора на переході біля мене припаркувався здоровезний польський бус. Нагло, на весь перехід. Це був важкий випадок, тому поляк отримав злу наклейку на скло, але потім я зрозумів, що він привіз туристів в хостел неподалік. Це було логічно. Е-мейл в хостел, і машину забрали за десять хвилин. Імпровізуйте 🙂
Використовуйте Технічні Засоби
Інший спосіб безконтактного впливу на людей полягає в опосередкованому впливі за допомогою технічних засобів. Альтернативою нескінченним конфліктам з рагуле-водіями, що паркуються у вас на газоні, може стати простий чавунний стовпчик за 170 грн зі встановленням. Проблема зникне назавжди за півгодини, не спаливши жодного нервового закінчення. Ще один приклад використання технічних засобів впливу, який виявився напрочуд ефективним. Я довго думав як позбутись компаній під дверима квартири.
Мені допоміг яскравий прожектор з датчиком руху. Налаштований мінімальну тривалість освітлення і максимальну чутливість, він постійно блимав. В пацанів так вилазили очі, що вони врешті решт почали просити зняти прожектор. Порівняйте це зі спробами спровадити компанію п’яних підлітківстандартними методами! Якщо у Вас в під’їзді тусуються наркомани, альтернативою небезпечним боданням з ними може бути яскрава лампочка,відеокамера за двадцять баксів, і оголошення про передачу записів їх пик в правоохоронні органи.
Доречі, про лампочку. Лампочка – це чарівний засіб для попередження всього поганого. Її наявність дуже важлива. Темні сили бояться світла. Неосвітлені ділянки притягують бруд і злочинність, наче магніт. Це доконаний факт. Те саме з дверима.Просто закриті двері без жодного замка відсікають більше половини непроханих гостей. Самий елементарний замок відсікає решту 40-45%. Двері і лампочки – з цього починається лад на вашій території. Поки цього немає – все решта марно.
Коли особистий контакт неминучий
Іноді ситуація вимагає особистого контакту. При Вас хтось викинув сміття в Ваш під’їзд, чи машина з водієм стоїть поперек тротуару – трапляються ситуації, в яких потрібно діяти негайно і спілкуватись з порушником особисто. Як це зробити? Підійти і наказовим тоном, що не передбачає заперечень, ввічливо чи не дуже, сказати “Зроби отак!”?
Можна і так, якщо Ви відчуваєте Силу. Але більшість людей її не мають (яналежу до більшості), і тому просто мовчать. Вони бояться. І зрештою правильно роблять, бо при такому підході конфлікти трапляються дуже часто. Що ж робити?Боятись далі, і мовчати, як ми це робимо зараз? Не раджу. Вам вилізуть на голову, бо подумають, що Вам це подобається. Що ми власне і бачимо на вулицях зараз. Не забуваймо, що навіть в школі постійно пресують не слабких фізично, а тих, хто мовчить у відповідь. Тому я рекомендую не мовчати, а діяти, але в дещо нешаблонний спосіб.
Лагідне Покращення
По-перше, ні в якому разі не можна принижувати людину. Це одразу провокує конфлікт, бо в людини є гідність, автоматичний захист якої – підсвідома реакція нашого мозку. По-друге, ні в якому разі не починати з наїзду. Класичне спілкування в такій ситуації майже завжди починається однаково, і є яскравим прикладом ввічливого наїзду:
Прошу пана, хто Вас вчив так паркуватись??
Як мені прошу пана перейти дорогу?
Ці фрази недаремно червоного кольору. Це – напад, який провокує ту саму підсвідому реакцію захисту. Починається сварка.
Ти думаєш я не вмію паркуватись? Та ти хто такий взагалі?? В мене кулаки як в слона яйця! Он я тобі зара дам так шо ти всраєшся!
Результат – спалені нерви двох людей, і далеко не завжди перепаркована машина чи підняте сміття. А найголовніше – злість і бажання помсти – почуття, що роблять і так не надто привабливий світ ще жорстокішим і чорнішим.
Ще одна дуже прикра помилка – людині не дають можливість зберегти лице. Ні в якому разі не можна заганяти людину в кут. Це – універсальний закон роботи з людьми – вдома, на роботі, і на вулиці. Порушники – теж люди. Тому я вважаю, що стояти і вимагати, щоб людина *негайно* прибрала авто чи підняла сміття – помилкова практика, яка заганяє людину в кут, і не лишає їй виходу. В такій ситуації опонент не може зберегти лице, а це для людини дуже важливо. Загнана в кут жива істота небезпечна, бо в неї вмикається інстинкт самозахисту, який не знає що таке логіка і розум. Результат – поглиблення конфлікту або надлом опонента. І то і то – погано. Наша задача – не довести людині, що вона худоба, і не вміє паркуватись. Задача – щоб людина зрозуміла, що так не можна, і більше так не робила.
Займіться “айкідо”!
Тому я пропоную наступний метод. Привітайтесь, і аргументуйте чому так робити не можна. Тон ні в якому разі не має бути наказовим. Він має бути дружнім. Мистецтво – зробити так, щоб людина сама захотіла виправитись. Якщо можете – запропонуйте вихід з ситуації (вкажіть де смітник, чи найближче місце паркування). А далі наступає найцікавіший момент – потрібно дати людині можливість зберегти лице.
Якщо Ви будете стояти над нею, вимагаючи негайного виправлення – це буде насильство, бо в такому разі людина виконує чужі накази, хай навіть і віддані у ввічливій формі. А люди страшенно цього не люблять. Тому я рекомендую… піти геть після того, як Ви попросите людину виправитись, і подякуєте опоненту наперед за розуміння. Ви будете здивовані результатами. Я робив це десятки разів з різними людьми, і не можу пригадати жодної невдачі.
Спробуйте, Вам сподобається. В порівнянні зі стандартним підходом це виглядає як робота майстра айкідо проти удару лопатою моделі шухля по крижах. Ефектно, красиво, нетравматично. Технічно складніше, але результат того вартий. Це подіє на переважну більшість людей. Решта кілька відсотків неадекватів не зроблять погоди, або підтягнуться потім. Або ними най займаються люди в погонах.
Леді проти Покращення
Окрема ремарка стосується психології жінок. На перший погляд це парадоксальна річ, але я раджу Вам подумати двічі перед тим, як говорити жінкам, що їм потрібно перепаркувати автомобіль, чи підняти кинуте на землю сміття. Навіть з використанням практик “айкідо”. З мого досвіду, як не дивно, відсоток неадекватних реакцій в жінок значно вищий, ніж в чоловіків. Справа в тому, що з одного боку в жінок значно більшу роль в поведінці відіграють емоції і почуття, а з іншого боку в них надзвичайно сильно розвинено бажання захищати своє.
Підозрюю, що це наслідок процесу еволюції, пов’язаний з материнством. Це не добре і не погано, це просто факт життя. Є речі, в яких чоловікам змагатись з жінками – це як грати в футбол проти Зідана. Одна з таких речей – мистецтво сваритись. Ніжна тендітна дама порве Вас за свою “вишеньку”, як мавпа газету (“вишенька” то є вишневий Смартик). Після первинної реакції захисту леді ще й подзвонить чоловіку, і вимагатиме в нього негайно перетворити Вас на жабу…
Можна довго розмірковувати про причини феномену, але ось вам практична порада – добре поміркуйте перед тим, як вимагатимете виправити свою поведінку від жінки. Ви ж не хочете стати жабов? Я – ні. Тому краще в таких випадках працюйте асинхронно, інакше Ви можете бути сильно збентежені результатами, і навіть стати латентним геєм…
І побільше ніжності 🙂
 |
Реальне оголошення з моєї практики. Так, допомогло. |
Покращення поведінки представників влади
Вам хамлять ДАІшники? До Вас зневажливо ставляться в міліції, поліклініці, ЖЕКу, РДА, податковій, мерії, на кордоні? Вас ігнорують? Хочете це виправити? Спочатку потрібно зрозуміти причини. Як же вийшло так, що чиновники такі скоти при такому свідомому народі?
На мою думку, на це є дві основні причини. По-перше, ми самі поводимось з ними як з худобою. Ми не поважаємо їх. По-друге, ми дозволяємо їм не поважати нас, і в результаті вони вилазять нам на голову. Переважна більшість людей при спілкуванні з державним чиновником або подобострастно дивляться йому у вічі, або починають бикувати. У відповідь – повна взаємність. Чиновники – наше відображення у дзеркалі. Всі їх недоліки – риси середнього українця, просто вони гіпертрофовані внаслідок того, що цим людям дали владу. Ви думаєте, якщо поставити даішником середню людину, що тролить і кляне даішників – буде краще? Я от думаю аби не було гірше. Вся різниця між ними в тому, що одному вже дали в руки чарівного смугастого патика, а іншому ще ні. Влада – відображення нас.
Як це змінити? Як не дивно, досить просто. По-перше, ставтесь до державних людей з повагою. “Не бикуйте, да не бикуєми будєтє”. Коли до людини ставляться з повагою, вона стає іншою. Я багато разів перевіряв це, і дуже рідко бачив неадекват у відповідь. Я приходив в міліцію вночі в такому стані, що не міг написати заяву, і до мене там ставились добре. Останній раз я став на блокпості біля Франківська, підійшов до ДАІшника, і ввічливо запитався як краще їхати далі. Він повісив автомат на спину і розповів мені все. Де краща дорога, де швидша дорога, як він радить їхати. Тільки що не сказав де ще є пости ДАІ 🙂 Я поставився до нього як до людини, а не як до худоби. Перша реакція в них в таких випадках – здивування. Вони звикли, що їх бояться і зневажають, і відповідають нам взаємністю.
По-друге, нікому не дозволяйте поводитись з Вами зверхньо і по-хамськи. Якщо Ви відчуваєте зверхнє ставлення, стикаєтесь з хамством, з Вас вимагають хабар – не мовчіть. Ставте людину на місце одразу і жорстко, але ні в якому разі не по-хамськи. Для цього є досить засобів. Для цього є два прості способи – прямо в очі сказати, що Вам не подобається таке ставлення, і пояснити чому. Як правило, це допомагає. Якщо ні, рекомендую спитати прізвище. Це чарівний пароль, і цього більшість чиновників бояться як чорт ладану. Адже прізвище пахне офіційною скаргою. Вони одразу бачать, що перед ними не “терпілка”, а людина з гідністю, яка може себе захистити.
Я не один раз чув про випадки, коли на кордоні відміняли перетрушування автомобілів і автобусів, бо хтось з пасажирів всього лиш ввічливо поцікавився – “а чому, власне, Ви вирішили нас затримати? Ви нас в чомусь підозрюєте?” Спочатку чиновники, що звикли до вибивання таким чином хабарів, лякаються того, що хтось може їх щось спитати. Потім… починають виправдовуватись, і врешті решт відпускають автобус. Особисто до мене прикордонниця в Краковці поставилась по-хамськи, бо я не підготував техпаспорт, і витратив три її дорогоцінні секунди. Але після відповідної відповіді в неї в горлі застряг якийсь матюк, але вона проковтнула його, і повернулась до своєї роботи. Мораль – не дозволяйте вилазити собі на голову, і чиновники потихеньку звикнуть до ввічливості.
Якщо не допомагають обидва методи, пишете скаргу начальнику зміни чи організації. Жодних доказів для цього Вам не потрібно, чиновника виграють і без доказів. Не звільнять, але виграють, потягають по комісіям, і так далі. Цього досить для профілактики. А якщо отримають кілька скарг на того самого персонажа, то і звільнять. Хоча б і з меркантильних міркувань, щоб не створював їм зайвих проблем. Якщо так зробить ще з десяток людей, в результаті людина зрозуміє, що поводитись так – собі дорожче. Ви боїтесь, що чиновник буде Вам мститись? Довсвід показує, що це малоймовірно. В мене був знайомий, який стверджував, що за хамство затопив податковому інспектору в пику, і інспектор від того став лише кращим 🙂
Постулати Покращення
Поступовість
Не зазіхайте на масштабні революційні зміни. В більшості випадків Вам це не під силу. Революції – це цікава движуха, але світ влаштований так, що позитивні зміни – процес еволюційний. Маленькі конкретні кроки, але систематично, зроблять світ іншим. Особливо якщо ці кроки робить велика кількість людей.
“Прості речі рятують життя”
Головна річ, яку потрібно зрозуміти – для виправлення чи профілактики 80% порушень не потрібно ані героїзму ані лицарських боїв, ані надзусиль, ані великих витрат. Достатньо, щоб місце було освітлене, були на місці двері, поруч просто хтось був, або зробив порушнику легеньке дружнє зауваження. Неадеквати, які не розуміють нічого крім сили, є, але їх – меншість. Переважна більшість порушників – нормальні люди, які просто помилились чи не розуміють ситуацію. “Прості речі рятують життя” – це без перебільшення геніальне гасло. Банальне і просте як двері правило мити руки рятує від 90% інфекцій. Для решти 10% є серйозна медицина і антибіотики. Але якби не було мила, проблем було б на 90% більше, правильно? Над цим варто замислитись!